ВІРТУАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ НОВОГРАД - ВОЛИНСЬКОГО КОЛЕГІУМУ
No Comments - LiveУ ШКОЛІ ГОСТІ... У суботу до нас завітали гості з Житомира та Овруча. Вони приїхали брати участь у першій обласній олімпіаді з польської історії. Як члени Краєзнавчо-туристичного клубу (КТК) ми допомогали Едуарду Ільгамовичу щодо прийому гостей... Час минув досить швидко та весело. Олег Гривнак підготував презентацію нашого Клубу, а я з Оленою Філіповською провели екскурсію у музеї колегіуму. На мою думку, це була найкраща екскурсія. Також ми познайомилися з багатьма людьми та дізналися багато нового... Несподіванки по життю зустрічають нас неодноразово... Так сталося і цього разу. В цей день до нас завітала і приєдналася випускниця Ольга Табенська, яка також допомагала нам з організацією. Я дуже рада, що учениця нашого колегіуму (нажаль, не пам’ятаю хто) посіла І місце у цьому конкурсі і в результаті отримала приз сумою 200 грн. та диплом. Сподіваюсь, що у наступному році (до речі, з наступаючим вас, любі друзі), ми займемо усі три призові місця! Адже 200 грн. та диплом на дорозі так просто не лежать. Наська Пацюрко ДОДАМ ВІД СЕБЕ...
Саша Хаїнський (Petrovi4-редактор) Ви не дивуйтесь, просто натхнення буває, аж зашкалює, тому рядки самі "виливаються" на папір.... КОРПОРАТИВНА НОВОРІЧНА ВЕЧІРКА КОЛЕГІУМНИХ КЛАСІВ 23 грудня увійшло в життя колегіумного блоку, як костюмована вечірка 9-11 класів!! Передати словами всі ті емоції просто неможливо, адже такого фурору від колегіантів я не бачив!! Тому редколегія вирішила дізнатися про враження від учасників того дійства!! Вражень надзвичайно багато! Вечірка 23 грудня дійсно пройшла «на ура»! Все було весело, цікаво, а головне - в приємній, дружній, теплій обстановці. Дуже вразило те, як всіх зустрічали. Я, не встигнувши піднятися повністю на другий поверх, побачила переодягнений 10 клас у каверзні костюми. Чесно кажучи, не всіх зразу і впізнала, а деяких навіть перелякалася (занадто вже замаскувалися). Далі на кожного прикріплювали номерки, і хоч мені дістався №13, це не зіпсувало мого настрою:) А далі… а далі було найцікавіше – дискотека! Музика, до речі, була на вищому рівні. Дякуємо нашим діджеям! Всі фотографувалися, веселилися і класно проводили час… Найбільше з усіх, звичайно, запалювала Марина Ансіфорова і тим самим спонукала й інших робити те саме. Чесно кажучи, це найкраща шкільна дискотека, на якій я була. ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ ВСІМ!!!! Наталія Корзієнко Кожного року ми разом святкуємо Новий Рік, кожен раз нові люди, нові ідеї, та думаю, що найбільше всім запам’ятається саме цьогорічна вечірка. Головним плюсом було те, що всі були в якомусь своєму образі. Це створювало святковий настрій, тому все пройшло просто чудово. Музика, спецефекти...все-все на вищому рівні. Не можу не згадати про те, що атмосфера на дискотеці була настільки приємна, домашня, тепла, що й не хотілося завершувати святкування. В школі мені залишилося бути досить мало, тож хочеться, аби таких вечорів було як можна більше. Я думаю, було б добре частіше влаштовувати тематичні вечірки. Також надіюсь, що у майбутньому в подібних зустрічах будуть брати участь більше колегіантів, адже новорічне свято, нажаль, відвідало менше 10-ти одинадцятикласників. І взагалі, всім, хто не прийшов, скажу лише, що ви багато втратили! Іра Осадчук TО BE CONTUNUED... (ВЕЧІРКА).... Скажу чесно, бо вчусь в 10 класі, у кого не спитай, від кожного лунали репліки щодо вечірки, "діскача"....))) Ніхто не міг дочекатись цього вечора, всі говорили тільки про це!!!! Щоб швидше все зробити колегіанти 10 класу Діма Верхоланцев, Олег Гривнак, Денис Монжиєвський вішали на перерві неонові лампи, різні ліхтарики... ну щоб було все, як у людей. На уроках, замість того щоб слухати вчителя, всі обговорювали свої костюми. Четвер.... уроки закінчилися....) Ура!!!! Тепер розпочинається найвеселіше - приготування і сама вечірка. Швиденько додому і назад в школу...! Прийшовши, я допоміг хлопцям готувати блок до "дискотеки" й розмальовувати "фейси"...)))) Першим, хто потрапив під мій пензль-скальпель був Сергій Семенюк, хахахах...))) Класно вийшло, він взяв собі образ "хірурга", але, ви ж знаєте жарти хлопців, назва одразу змінились на "гінеколога" - хахаха...)))) Сміялись довго....). А Сергій в своє виправдання сказав таке: " І шо, хоть руки в теплі...". Хлопці взагалі не змогли втримати сліз...хаха). Ну досить, посміялись і хватить! Скажу чесно, кількість "фейсів" збільшувалась, супроводжуючись такими фразами: "Я також хочу...." , "Зроби мені...". Ой Боже, трохи втомивсь, але для друзів не тяжко...! Домалювавши "фейси", я побіг "тусить", адже вечірка вже розпочалася!! Бумц-бумц-бумц... це було головним в цей вечір. Танцювали довго.... Скажу так, трек за треком, а сил все менше й менше... - "О, я вже не можу!!!!!!", "ху-х, я весь мокрий....". А музика все грає: бумц-бумц-бумц... Весело, але час пролетів швидко, тому ми неквапливо, як втомлені мухи, "сворачивали ету лавочку....". Забравши все сміття, (помивши підлогу), полізли додому, так, саме, "полізли!!!)))) ..." О Боооооооже... мої нооооооги". З такими словами я йшов додому. Знаєте, як було приємно!!!!! Як хочеться щоб такі корпоративи проводились частіше, адже вони, дійсно, згуртовують людей (учнів, друзів).... Саша Хаїнський СІЧЕНЬ-2011 НОВОРІЧНІ СВЯТА ПРОДОВЖУЮТЬСЯ... Взагалі, Новорічні свята - це, в деякій мірі, свята справа. Адже ми знаємо, що це свято справляли як наші дідусі, бабусі, так і справляють наші батьки... Тому, я вважаю, що нехтувати цим не можна, можливо це навіть гріх! Додам що Новорічні свята включають в себе багато цікавого та веселого... А саме: коляда, щедруха, посівання. Це ж просто прекрасно...))) Особливо для меншого покоління...)))) Бо це можливість "підзаробити" трохи грошенят і витратити їх на своє задоволення. От і ми, колегіанти 10 класу, вирішили підтримувати традиції, "ставши" на день тим самим "меншим поколінням"... Одягнувшись у відповідні костюми, ми пішли на "заробіток"...))) Спочатку вирішили ходити по класах, а саме: 9, 8, 7, 6, 5, а після цього вирішили завітати на кафедри... Скажу відверто, спочатку ми із захопленням показували просто чудову сценку із самим щедруванням...))) Але потім, клас за класом, слова за словами, ми почали втомлюватись! Так, саме втомлюватись! Адже постійно протягом дня повторювати: "Щедрий вечір, Добрий вечір..."))) це досить тяжко! Але, це, все ж-таки, традиція і нею не можна нехтувати!!! Тому ми через силу дарували всім вчителям та учням радість і посмішку, чому так??? А тому, що заходячи у класи, а я заходив самий перший, - заводив нашу скромну "толпу", бачив на обличчях учнів здивування та посмішки - ті посмішки були не так просто... Вони з’являлися саме тому, що у нас була просто ПРЕКРАСНА коза - Максим Порядко, і ЧУДОВИЙ кіт - Сергій Тітаренко))))). Скажу, як було приємно чути в свій бік оплески та слова: "О, як класно, молодці...!!!". А, забув найголовніше! Чесно кажучи, ми не очікували такого прийому, а точніше таких подарунків від наших вчителів... ВЕЛИКЕ СПАСИБІ ВАМ!!! На завершення можу сказати, що день вдавсь на славу, "море" емоцій та вражень!!!)))) І ще одне... Дорогі друзі, заробіток вдався...)))))))) Хаїнський Саша (редактор) П’ЯТНИЦЯ 14, АБО ДЕНЬ НАШИХ ЗАЛІКОВОК - Ха, хлопці а що то за оголошення висить?? - А хто його знає, зараз почитаємо: "14 грудня, о 10.10 будуть зібрані залікові книжки на перевірку! Кількість необхідних заліків записана нижче..." - 42 заліки! Що ж робити??? Приблизно так почався новий навчальний тиждень на колегіумному блоці. Почався новий рік, а це означало, що заліковки пора віддавати на перевірку! Хтось готувався до цієї події заздалегідь, тому й не хвилювався на рахунок перевірки... І коли ці люди відпочивали, то основна частина колегіантів бігала за вчителями, щоб вони поставили свій "прекрасний автограф"! І ось цей час настав! До класу заходить класний керівник, вона забирає всі заліковки та йде, але обіцяє повернутися!! На деякий час всі забувають про ці маленькі зелені книжечки, але через пару годин їх повертають! Ти обережно відкриваєш заліковку, гортаєш сторінки, одна, друга, третя і тут... ти бачиш штамп. "Юху...!!! прийнята" - і емоції переповнюють тебе!! Ти радієш, а в голові крутиться думка: "Юху...!!! тепер ще пів року можна не заповнювати її.. Верхогляд Андрій
Добре, коли ти змалку любиш спорт і щодня, замість видивлятися дива в телевізорі чи шукати пригод в Інтернеті, біжиш на стадіон. А коли ні? Коли тобі й на вулиці з цигаркою непогано? Що, коли в твоїй уяві весь той спорт зводиться до блаженного реву на стадіоні чи фізрука, що весело покрикує за спиною: "Вперед... !". Як на мене, такий спосіб життя задовольняє лише 10% всього людства (та і це великі числа!!!). Але в нашому Колегіумі спортивний азарт вирує в душі кожного учня! Наприклад, з 17 січня розпочалися ігри з баскетболу між командами дівчат 7, 6, 9, 10 шкіл, гімназії, інтернату та, звичайно ж, Колегіуму. В нашій команді в цьому році значне поповнення, як каже Михайло Степанович: "Молоде покоління". Це дівчата 8-го класу... Звичайно, важко було з ними грати, адже ми майже не зустрічалися раніше на баскетбольному полі, тож перша гра для нас була як знайомство. Сама гра була не дуже згуртованою, тому гімназії ми програли з розривом в 9 очок...(((( Щодо мене, то я не сильно розчарувалась, адже знаю, що дівчата з гімназії професійно займаються баскетболом і відвідують тренування в ДК, а щодо восьмикласниць, то вони все таки засмутились...((( Але це нічого. Сподіваюсь на наступних іграх ми відіграємось і покажемо хто ми є!=) Подорожна Аліна УЧЕНЬ РОКУ 2011... Взагалі то, цей конкурс проводиться щорічно. Виключенням 2011 рік не став... Тому, 19 січня в 7-й школі він знову "сказав" про себе. Нашу школу цього року представляла колегіантка 10 класу Кравчук Аліна... Скажу так, бо я там теж був присутній, суперники в Аліни були досить серйозні, адже, дивлячись на їхні досягнення, які були показані на мультимедійній дошці, слухати їх мову та взагалі "оцінювати" виклад їхньої інформації, висновок "приходив відразу: "Хм.... цікаво... і коли вони це все встигають????". Учасникам конкурсу потрібно було показати всім присутнім своє портфоліо з усіма досягненнями за ці роки... Скажу відверто, портфоліо Аліни було найкращим!!! Я це кажу як простий глядач, думка якого також важлива... Додам до сказаного: сидячи в залі я бачив, як під час розповіді Аліни про свої досягнення, у хлопця, який сидів попереду, і не тільки у нього, а й у багатьох людей, просто відвисали щелепи... так-так, саме "відвисали"))). Тому, я думаю, що перемога Аліни - заслужена... Адже вона справді підтвердила звання "Учень Року» та «Інтелект Року-2011". Додати можу тільки таке: "Продовжуй у тому ж дусі..., молодець!!!" Хаїнський Олександр ГОРДІСТЬ КРАЇНИ 2010 Олександр Гонгальський - бронзовий призер другого
етапу Кубку світу із шашок. Єдина його відмінність від інших - ДЦП. Хлопцеві
тяжко самостійно пересуватися та розмовляти. Та попри всі ці вади 28-річний
Олександр може дати фору будь-якій здоровій людині. Сашко спілкується скайпом
із друзями з Америки, Росії та Німеччини. Узимку він сидить за комп’ютером по
18 годин на добу. Грає в шашки он-лайн. Каже - в Інтернеті грають чесно. А от
на етапі Кубку світу, де Олександр здобув бронзову нагороду бувало, що
суперники хитрували. Олександр Гонгальський, голова доброчинного фонду
соціального захисту молодих інвалідів: "В мене були випадки, коли вони
бачили, що я перемагаю, то вони начинають, щось там хімічити. Натискають на
годинник спеціально, щоб додалось часу”. Сашко грає в шашки чотирнадцять років.
У нього понад півсотні книг із цієї теми на різних мовах. Тренер хлопця каже -
не пам’ятає, коли у нього востаннє вигравав. Спілкується з Сашком не як з
учнем, а як з другом. Бува й сваряться. Та
суперечки ведуть не лише про шашки. Обоє вступили до політичної партії, тож
говорять і про долю країни. Сашко тепер мріє отримати вищу освіту. За матеріалами з Інтернету після перебування у колегіумі знімальної групи Нового каналу ЗАВЕРШЕННЯ ЗМАГАНЬ ПО БАСКЕТБОЛУ... Баскетбол... чесно кажучи, дуже виснажлива гра, що потребує сил, натхнення, творчого підходу ну і, звісно ж, впертості!))). Для мене баскетбол, можна сказати, хобі... Займаюсь цією справою з 8 класу з подругою, саме тоді ми почали відвідувати змагання... (особливе спасибі потрібно сказати нашим однокласникам, адже саме вони запалювали наш дух, від чистого серця вболівали за нас і тренували). Кожного року ти приходиш в роздягальню і бачиш тих дівчат, що в минулому році також грали, вже знаєш, як вони грають, які в них "козирі"...)))). Цього року ігри були особливо складними, адже ми втратили основний склад команди, все розвалювалось, ми були розчаровані (тобто десятикласниці), але потрібно було якось рятувати ситуацію і не підвести наших вчителів "фізри", та і всю школу!!! Зіграли ми, звісно, не так, як очікували, можна було й краще, але для першого разу і з новими членами команди, я думаю, зійде. В місті ми посіли четверте місце. Напевно, саме на це місце ми і заслуговуємо, бо професійно баскетболом не займаємось... проте віримо, що зможемо гарно показати себе на гандболі..., але не будемо забігати наперед!!!))) Отже, головне завдання ми виконали в цьому році, нове покоління готове до подальшої боротьби, а це головне!!!))) Подорожна Аліна VII КОНФЕРЕНЦІЯ-ЗАХИСТ ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ ТА ГРОМАДСЬКИХ ПРОЕКТІВ... 21 січня був великим днем. В цих числах місяця ми захищаємо свої громадські проекти та дослідницькі роботи. Готувалися, скажу, ретельно, адже, 10 клас... з цим ділом шуткувати не можна. Потрібно було зробити презентації до своїх виступів, але це тим, хто захищав свою роботу в електронному вигляді, доопрацювати інформацію і, звичайно ж, зібратись з думками. Впевнено можу сказати, що цей день був навіть дуже хорошим, адже не потрібно було робити уроків...))), хоч якийсь відпочинок)))!!! Прийшовши зранку до школи, звернув увагу, що атмосфера "стала відчуватись" відразу. Дивлячись на моїх "колег", я бачив і радість, і як трусились руки, і в деякій мірі навіть страх...))). А саме цікаве: сидячи на "пуфіках" я спостерігав картину, як півроку назад...)))). Мені це все нагадувало здачу екзаменів!!!))) Так-так, саме це. Чому так? А тому, що всі до одного готувалось до свого виступу..., повторювали все, хвилювались, "паслись" на пуфіках..., саме в цей момент ти починаєш казати велике спасибі цим пуфікам і тим людям, які їх сюди "ввели")))! Ну, чесне слово, як на екзаменах!!!)))). Ми захищались на 4-5 уроках. Хвилювання я почав відчувати на 3 уроці... Але... розрядила "обстановку" Оксана Леонідівна. Вона запросила мене з моїм "колегою" по газеті провести замість неї урок в 5 класі...)))). О, це щось: крик, галас... не заздрю я їй)))))). Але сказати можу з впевненістю: ситуацію Вона розрядила...))). Отже, сам захист пройшов добре, скажу навіть класно!!! Присутніми були "делегація" з 10 школи та декілька людей із Житомира. Дивлячись на доповідачів я бачив багато, а саме, як у Олега Гривнака тряслись руки, смішно???, страшно!!!... Наш, і всіх інших виступи, пройшли добре, гостям сподобалось... я так думаю...))). Сиділи довго, адже після цього дуже боліла по... Не впустили можливості попити кави й чаю з цукерками...))), це вже традиція!!! День видавсь тяжким, проте веселим, багато вражень та емоцій...!!!))) Хаїнський Саша (редактор) ПІВФІНАЛ ЗИМОВОГО КОЛА ГРИ "ЗІРКА КОЛЕГІУМУ" Як я вже неодноразово говорив, життя в нашій школі вирує. Тому гра "Зірка колегіуму" цього місяця "пройшла без перешкод"... Зазначу, що це був півфінал гри, на який було цікаво дивитись!))). Проходило це "дійство" в актовій залі, а це додавало свого "присмаку"... Я говорив, що цікаво було дивитись... Так!!!)))) Хех.... з першого погляду можна сказати, що тут такого смішного, цікавого, це ж інтелектуальна гра???? Ага... ви сильно в цьому помиляєтесь!!!)) Адже якою приємною несподіванкою було чути від Едуарда Ільгамовича, координатора цього заходу, замість: "Хто найвідоміший байкар України...?" фразу "Хто найвідоміший БАЙКЕР України...?". Скажу чесно, мене "прорвало")))), я сидів і синів... Да, і не тільки я, Едуарду Ільгамовичу також стало смішно, я думаю Він мені не заперечуватиме)))). Окремо хочу привітати Настю Бойко та Кравчук Аліну, адже вони вперше брали участь у такому заході!!! Отже, після напруженого і "ржачного" двобою до фіналу гри пройшли такі учні: Осмачко О. (9А), Салівон О. (10), Савчук Р. (11) - 17 балів, Кравчук А. (10), Верхогляд А. (10) - 16 балів. Фінал відбудеться у лютому... До нових зустрічей!!!! Хаїнський Саша (редактор) ЗБОРИ: ЧЕРГИ, НЕВДОВОЛЕННЯ, НЕРВИ... НАВІЩО? Батьківські збори... Цю фразу ми чуємо рівно чотири рази на рік. Батьки збираються в класі, класний керівник обговорює з ними успішність та поведінку їхніх дітей. Але вже другий рік у нашому навчальному закладі проводять збори, де батьки можуть поспілкуватись з учителями тет-а-тет. Десятого грудня в колегіумі відбувся саме такий захід. Дехто з учнів не переймається через це, адже в школі не має жодних проблем, а для когось це була справжня каторга: сидіти і чекати, поки мама чи тато прийдуть зі школи, і думати, що вже там такого про тебе наговорили??? Та деякі батьки на мали змоги прийти через власні проблеми... Звісно, це обурювало вчителів, які сиділи в школі до восьмої години вечора, і я впевнена, що в понеділок чимало дітей пояснювали вчителям причину відсутності їхніх батьків. Та й учні висловили своє обурення, захищаючи батьків, бо кожен із нас вважає, що вистояти пів години в черзі на прийом до вчителя після робочого дня - це виснажливо!!! Отже, настрій в понеділок зранку був зіпсований як у вчителів, так і в учнів! Сподіваюся, надалі такого непорозуміння не буде у стінах Колегіуму! Подорожна Аліна, 10 клас
ЛЮТИЙ-2011 МАТЕМАТИЧНИЙ КВК 2011 28 січня в стінах нашої школи вже 11 раз проводився
математичний КВК. Скажу відразу, що команди 2011 року були сильними,
конкуренція дуже відчувалася. Вперше участь брали 9 класи, які досить непогано
виступили. Найяскравіші моменти: Максим Щеколдін - Вітас, Андрій Верхогляд -
Марія Андріївна, "Бонжур", представлення 11 класу, "Бабки",
Андрій Степанюк в ролі учня. Досить сильна команда 9-х класів, отже конкуренцію
на наступний рік забезпечено. Приємно було бачити на сцені 11 клас - давно б
так! З розминкою - гаплик. Дотепних відповідей майже не було. Але це не
відібрало сил у конкурсантів. І ось вирішальний час...третє місце отримала
команда 9 класу, друге місце отримав 11 клас, і перше місце отримав 10 клас!
Всі дуже раділи, відчувався колективізм, десь показувалися сльози, але це були сльози
щастя! Наприклад, ось мої спогади: Влад Малигін ВІД ШКІЛЬНОГО ПОДВІР’Я ДО СТУДЕНТСЬКИХ АУДИТОРІЙ Вже закінчується шкільне життя, і знову потрібно здавати екзамени. А як хочеться згадати ті чудові шкільні дні, коли ми спокійно поверталися додому з поганими чи добрими оцінками, коли дома було прибрано та приготовлено обід. І все це було завдяки нашим коханим батькам. А що ми отримали потім, коли йшли здавати екзамени? Спочатку хвилювання, потім хвилини очікування і нарешті моменти радості. Це все можна назвати, як здача ДПА в школі. Час плинув і ми вже думаємо, що вдягнути на останній дзвоник, на випускний. Наші батьки думають і роблять все, щоб зробити свою дитину найгарнішою, найстильнішою, найелегантнішою і всі слова синоніми. Але водночас все менше і менше часу залишається до найголовніших екзаменів - ЗНО, де буде вирішуватися життя кожного випускника. До ЗНО я ще повернусь, а зараз розповім про останні шкільні дні, коли вчителі, не дивлячись на минулі образи, радіють, що нарешті ці діти випускаються та йдуть навчатись у ВНЗ. Всі щасливі та радіють. Для випускника найочікуваніший момент, коли батьки будуть накривати стіл та купувати алкоголь своїм дітям на випуск. Всі чекають цього дня, коли можна пити, гуляти, стрибати і багато чого іншого робити, все одно батьки дозволять. Після зустрічі світанку, всі розпивають пляшку шампанського, яку сховали на початку свята. Батьки гадали, що на цьому все закінчилось, але все тільки починається. Відпочивши вдома кілька годин, випускники зібрались на природу, щоб продовжити святкування. Але через декілька днів перший тест ЗНО, а час плине досить швидко, і вже вчора здав останній тест. І настав час очікування, і вирішування куди подавати документи. Дочекавшись результату, всі переживають кілометрову вступну компанію. І на цьому на шкільному житті ставимо крапку. Сьогодні я студент і навчаюсь в університеті. Де нова сторінка в житті кожної людини. Ми всі стаємо самостійними, серйозними, дорослими. Самі починаємо готувати, прибирати, заставляти себе вчитись. Одним словом "Свобода". Ми далеко від батьків і самостійно вирішуємо, ким бути і як нам робити в цій чи іншій ситуації. А як проводити свій час - буде вирішувати кожен сам. Головне, щоб було щось згадати, і було щось розповісти дітям. Дмитро Попов, студент 1 курсу ПЦБ КНУБА 100 ДНІВ ДО "ПРИКАЗУ"... 100 днів... На перший погляд здається, що це величезний проміжок часу, але насправді це дуже мало, а час летить швидко, ой як швидко. В дитинстві нам хотілось якомога швидше закінчити школу, а коли цей момент вже зовсім поруч, на душі якісь змішані почуття. Важко уявити, що вже не будеш щодня бачити тих людей, з якими провів 11 років життя, які стали тобі гарними друзями і просто близькими людьми. Дуже добре, що є така традиція влаштовувати невеличке свято в честь цього дня. Нарешті ми змогли побувати в ролі вчителів на уроках (просто я ще з молодших класів дуже хотіла побути вчителькою на пару уроків=). Насправді, дуже важко утримувати увагу учнів всі 45 хвилин! Таким чином ми хоч трохи наблизились до професії вчителя і на власному досвіді зрозуміли, що це надзвичайно стомлююча професія (після двох уроків математики наш Рома був як вичавлений лимон, а як вчителі витримують по 7 уроків на день і уявити важко!). Ну і звичайно ж чаювання. Наші дівчата спекли надзвичайно смачнючі тортики, майже весь клас зібрався на пуфиках (було трохи тісно, але «в тесноте да не в обиде»=). На жаль, не всі запрошені вчителі змогли прийти, але надзвичайно приємно було почути слова Галини Миколаївни та Світлани Анатоліївни. Хоч ми і не завжди гарно себе поводили на уроках, вони нас люблять, і ми їм за це безмежно вдячні: за їхнє терпіння і витривалість.На мою думку, частіше потрібно влаштовувати такі чаювання (привід завжди знайдеться!). Дуже класно отак просто сидіти в колі однокласників і вчителів, згадувати своє дитинство, поспівати пісні. На завершення хочу сказати, що не потрібно сумувати через те, що скоро ми залишимо нашу Аlma Мater. Життя постійно змінюється, і зміни ці в кращу сторону. Так що не будемо втрачати дорогоцінних днів, які залишились, в нас ще є чудовий план дій – календар. Кожен день – нове свято, і давайте проведемо їх весело і незабутньо!=) Таня Кравець |
Пошук
Каталог сайтів
Календар
Опитування
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||