No Comments - Live

Як швидко летить час...Рівно сто днів залишилося до останнього нашого учбового дня, але ми не просто рахуємо дні, це має бути найвеселіший, найактивніший та й взагалі найкращий час, проведений у школі! Коли розумієш, що одного дня ти вже не повернешся за парту, починаєш цінувати кожну хвилину, проведену у класі.. Тому тепер ми робимо усе, щоб потім було, що згадати! Початок був просто чудовий, на один день ми побували у ролі вчителів, тепер розуміємо, як їм іноді важко витримати нас, але взагалі було весело. Після уроків ми нарешті зібралися з усіма нашими класними керівниками за чашкою чаю та смачними тортами, які, до речі, наші однокласниці спекли власноруч! Було все по-домашньому, навіть пісні під гітару лунали! Що ж, я надіюсь, що інші 99 днів пройдуть у тому ж дусі, веселі та переповнені подіями, адже часу, на жаль, назад не повернути..

 Іра Осадчук

ДЕНЬ ВАЛЕНТИНА!

День Святого Валентина в нашій школі святкували завжди.  Всі дарують валентинки, вітають один одного. Для закоханих пар це особливий день, тому що Святий  Валентин зберігає чистоту почуттів юнацького кохання. І в честь цього свята було зроблено дискотеку, на яку могли прийти не тільки колегіанти, а й учні інших класів. Захід виявився дуже вдалим,  адже всім хотілося відсвяткувати це свято в дружній атмосфері, потанцювати та поділитися емоціями. Завдяки роботі ді-джеїв грала чудова музика, горіли неонові лампи, світломузика покращувала атмосферу. Всі дуже весело танцювали, але й були недоліки. В залі хтось свиснув (але ніхто цього не чув), і Людмила Іванівна зупинила дискотеку, через некоректну поведінку. Спочатку всі обурились, адже святкування тільки почалось. Але через деякий час Людмила Іванівна дала дозвіл на продовження дискотеки. На мою думку всі були задоволені і емоції переповнювали кожного.

Влад Малигін

З ЮВІЛЕЙНИМ ВИПУСКОМ ТЕБЕ, ГАЗЕТО НАША КОХАНО!

З ювілейним випуском тебе, газето! 10 випуск газети "No Comments-Live". За ці 10 випусків газета не раз міняла своє "обличчя", змінювались автори, змінювався дизайн. Але під впливом змін газета ставала ще кращою, ще стильнішою, ще більш молодіжною. За ці 10 випусків газета стала нашою рідною дитиною. Кожен із авторів вклав в  "No Comments-Live" частинку душі, частинку радості та горя, серйозності та легковажності. Кожна стаття, надрукована в газеті, кожен заголовок писався від душі. Тому, дорога наша газето  "No Comments-Live", від імені всіх редакторів, всіх дописувачів, хочемо побажати тобі процвітання та побільше читачів.

З повагою Малигін Влад, Хаїнський Олександр, Верхогляд Андрій

 ЯКАСЬ ШТУКЕНЦІЯ...

Місяць тому назад у нашій школі знову встановили якесь «ноу-хау». Чому знову? А тому, що в середині вересня у колегіумному блоці запровадили карткову систему реєстрації для  учнів-колегіантів, це було якраз те «ноу-хау». Наступна новація – табло-гра з профорієнтації, що розмістили навпроти гардеробу. В перші дні біля тієї "штукенції" народу було, як на базарі «Урожай». Проте з кожним днем людей ставало менше! Не знаю навіть, як на це реагувати? Може, це й добре - учні не забивають собі голову різними дурницями, а може й погано.  Я веду до того, що в учнів стало на одне місце більше, де можна розслабитись та погратись,  відволіктись від уроків. Цікаво те, що «затягувались» біля неї в основному діти молодших класів, але трохи пізніше до них підключились  наші колегіанти. Під час чергування по школі я спостерігав на протязі всього тижня, як десятикласники та й одинадцятикласники старалися виграти мелодію або картинку для телефону.  Я розумію: маленькі дітки, але ж колегіанти. Хоча що тут дивного? Нам, «дядькам», також хочеться погратись. Бувають такі моменти, коли дитинство моментами повертається. Я думаю, Ви будете дивуватись цьому, проте з упевненістю можу сказати, що у всіх Вас буває таке, всі ми люди і інколи згадати дитинство дуже корисно.

Саша Хаїнський

ПРЕС–ТУР

Не так давно редколегії газети "No Comments" та онлайн газети "No Comments-Live" брали участь  у Зірковому прес-турі, організованому для минулорічних переможців ХІІІ Національного конкурсу шкільних газет. Молоді журналісти побували у Національній Спілці журналістів України, Верховній Раді, Посольстві ФРН, інформагенції УНІАН та Київському ТБ. Особисто я не хочу вносити в цю статтю багато слів, адже почуття від туру неможливо виразити у словах. Тому, дорогі читачі, дивіться фотографії, вони розкажуть вам набагато більше, ніж слова! Фотографії є в самій газеті, тому вибачайте, дорогі друзі=)

Найгірша, але як на мене, найкраща стаття Верхогляда Андрія.

КОМП'ЮТЕР У 10 КЛАСІ...

Комп'ютер…  гм… Про це ми ще чули у 9 класі. Тобто нам неодноразово говорили, що прийшовши у 10 клас, ми будемо мати комп'ютера… Нам не збрехали!!! Комп'ютер у нас є! Хох… нам ще поталанило… Комп'ютер нам дістався від колишнього 11 класу, а там (комп'ютер) нормальний, як кажуть наші «пацани»: «Пойдёт для сельськой местности…» Скажу з гордістю, комп хороший, порівняно з випускним  11 класом… О… там взагалі «гроб»))))) Так!!! Щодо ігор, то там можна погратись–відпочити у якийсь задрипаний «Текен» і все… Хах…))) А у нас: FIFA 08-09; Battlefield 1-2… ну і так далі…) Що ж скажеш: «машина»!!!))). Першими днями ми навіть не ходили по школі на перервах, всі сиділи в ньому…))) Були навіть цікаві картини… Зайшовши в клас зранку о 07:10 ти бачиш вже «заліпшу» «толпу»))) Ну так… чоловік 10-12…))). А загалом, після появи комп'ютера на уроках стало легше в тому плані, що якщо потрібно дізнатись якусь інформацію чи то вчителю, чи то нам, ми можемо швиденько «полізти» в Інтернет і скачати її… Або, так часто буває на уроці історії, потрібно подивитись якийсь фільм по темі… ми відразу в «нет» і дивимось!!! Зручно і круто… як вдома))) ще б диван…)))

Хаїнський Саша (редактор)

ВЕСІЛЛЯ...

Весілля… Це слово для нас ще зовсім далеке. Так, всі знають що це таке, як воно робиться і коли. А взагалі-то я веду до того, що до власного весілля нам як "догори раком…)”, тобто ще далеко, зараз головне  це – навчання!!!   Проте у нашій школі, як завжди, щось робиться…))) Парандій Любов Володимирівна захотіла зробити на нашому (колегіумному блоці) українське весілля з усіма "прибамбасами”. Ідея цікава, адже, я впевнений, що кожен із нас би хотів побути в тій "шкурі” нареченої, нареченого, сватів… і т. д. Щодо "головних героїв”… Наречену буде грати Подорожна Аліна – 10 клас; нареченого: Костя Леонтьєв – 11 клас; батьків нареченого: Аліна Лебідь та Шевчук Діма – 10 клас… Далі я не пам’ятаю)))) Але буде весело… Наразі йде підготовка до цього дійства: вчаться слова, репетируються дії, збирається потрібний одяг – це все робиться самими учасниками! Будемо чекати що нам покажуть учні…

P. S.   Хах, жениться вони захотіли…. Ну дають...))))

Хаїнський Саша (редактор)

ХВОРОБА НЕ ТАК ДАЛЕКО...

На вулиці лютий місяць, а це є приводом для тривоги. Я веду до того, що потрібно пам’ятати прості, в свою чергу, головні правила – тепло одягатись, їсти відповідну їжу і не втрачати можливості займатися спортом!!! Чому так? Тому, що хвороба чекає на нас на кожному кроці… Переохолодження, спілкування з хворими людьми - це все є приводом до захворювання! Щодо їжі, одягу і спорту… Я це написав, бо знаю зі свого досвіду: спорт допомагає підтримувати організм у формі, м’язи в тонусі; відповідна їжа (цибуля, часник…) є хорошим дезинфектором проти мікробів, а теплий одяг просто для власного комфорту!!!   Хворі люди ходять до школи!? Я просто в шоці… Навіщо це робити, у мене таке відчуття, що Вам це "по-приколу”… Ось приклад. Сидиш ти на уроці, а під боком кашель, чихання.  Словами це все - дрібниці, це потрібно відчути, послухати на власні вуха, переконатись…    Це все для того, щоб сказати всім тим людям: "Сидіть вдома і не висовуйте свої хворі  обличчя в люди!!!”

Хаїнський Саша (редактор)

КОЛИ ХОЧЕТЬСЯ ВІДПОЧИТИ.

7 ранку. В голові літають думки типу: "ОХ, ЗАРАЗ В ШКОЛУ.. НІ, Я ХОЧУ ЩЕ ПОСПАТИ, БУКВАЛЬНО 5 ХВИЛИНОК, НУ ХОТЬ ТРІШЕЧКИ". Ти приходиш на кухню, робиш собі сніданок, їси його із заплющеними очима, йдеш в ванну кімнату і т.д! Перший урок - кошмар. Голова не працює, як люблять казати вчителі, ти "літаєш в думках". Потім ти включаєшся в роботу, день пролітає дуже швидко. Після семи уроків ти втомлений йдеш додому і сідаєш за уроки, а потім репетитор або гурток. І так 9 місяців, кожного дня. А інколи так хочеться відпочити. Відпочити не від навчання, ні, воно нам потрібне, а відпочити від всіх своїх справ, відпочити від людей, які бувають дуже різні. Хочеться відпочити від всіх інтриг, які "киплять" в класі, від головних проблем. Відпочити від пліток та сварок, від роботи та невдач, від радості та перемог. А як хочеться відпочити від самого себе, не показувати свою маску щасливої людини, а просто посидіти хоча б один день вдома, наодинці, вирішити свої проблеми, розміркувати все до тонкощів... А потрібен лише день, один маленький день для того, щоб відпочити, по-справжньому відпочити. Не просидіти цілий день за "контактом", не прогуляти цей день в комп’ютерні ігри, адже це не релаксує, а навпаки, тільки розтривожує, пригнічує, а релакснути по повній. Просидіти цілий день в ліжку, увімкнути якийсь фільм, або просто посидіти із друзями в "теплій" обстановці. Ось що значить відпочити, а після всього цього знову школа, уроки, репетиторство, гуртки, сварки, перемоги, поразки…

Верхогляд Андрій

КОЗАЦЬКІ ЗАБАВИ...

"Козацькі забави", саме так називалось те, що було в середу... За традицією, в нашій школі проводять гру "Козацькі забави". Саме в день Захисника вітчизни, тобто 23 лютого, в спортивному залі збираються учні 10, 11, 9, 8 класів щоб подивитися на найсильніших... Так було і в цю середу. День був насиченим, як приємним, так і поганим: зранку хлопці отримали привітання від дівчат, потім уроки, потім зіпсований настрій від уроку історії та географії. Проте на все погане знайдеться щось хороше...) На 6 уроці ми дружно, усім класом (10) сіли та попоїли тортика з кавою та чаєм))): "О, це мені подобається...". Уроки закінчилися, ну як "закінчилися"? У нас їх було всього 6... класно))). Далі починалося випробування - "Козацькі забави". В програму цих змагань входили: перенесення раненого; біг в мішку; біг на руках, оббігання фішок; одягання на час протигазу, це все перша частина. Друга частина мала таке: теніс; підтягування на перекладені; піднімання гирі (за словами В’ячеслава Павловича - фізрука, ті гирі були обидві по 16 кг, хах, яке по 16???? Одна була 20, а то й більше...); поєдинок на жердині (козлі) і т.д. Участь брали 10-11 класи. В першій частині перемогу здобула команда 11 класу, але не з великим відривом. У другій половині ми (10 клас) відновили паритет))). Проте, на завершення, 11 клас, все ж-таки вирвав перемогу... Знаєте, ось саме в цьому змаганні я побачив справжній 11 клас. Тобто той клас, який повинен показувати себе, своє справжнє обличчя, адже ж це випускний клас, а не якийсь там першачок!!!

Хаїнський Олександр

МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК (МАН)...

Я на днях взяв інтерв’ю та поспілкувався з Вікою Павлюк щодо її вражень від захисту в обласному фіналі МАН:

  -Привіт...!

 -Привіт...!

 -Розкажи, будь ласка, про свої враження від МАНу. Чи було складно?

 -Добре... Як відомо, кожна робота потребує певних зусиль, особливо манівська. В цьому році багато десятикласників виявило бажання написати науково-дослідницькі роботи. Всі, на мою думку підійшли до цього серйозно.

 -Чи писала ти в тому році МАН?

 -Так, у 9 класі я займалась цією роботою. Було дуже складно, але, маючи досвід, у цьому році мені було легше.

 -Я знаю, що 23-24 лютого ви їздили у Житомир, писали контрольні та захищали роботи. Чи є якісь результати?

 -Так, ми дуже старались і це принесло хороші результати. Діма Верхоланцев, який захищався у секції історичного краєзнавства, виборов 3 місце. Я, захищаючись у секції етнологія, зайняла 2 місце. Слід відзначити й роботу Максима Порядка (правознавство), яка також була досить цікавою. Оксана Степанюк (11 клас) вибрала незвичну секцію (філософія) і зайняла 2 місце. До речі, вона буде представляти свою роботу на Всеукраїнському етапі МАН.

 -А інші відділення уже брали участь?

 -Так, ще 22-23 лютого наша однокласниця Юля Челядіна їздила захищати роботу з психології. З 11 робіт вона зайняла другу позицію. Також 28-29 лютого, тобто сьогодні, наші дівчата Лєна Валінкевич, Марина Ансіфорова та Аліна Кравчук поїхали в Житомир представляти свої роботи з англійської мови. (Кравчук Аліна, Лєна Валінкевич) та журналістики (Марина Ансіфорова).

 -Що ж, бажаємо їм успіхів! Так тримати!!!

Саша Хаїнський (редактор), інтерв’ю:  Віка Павлюк

А ЗАВТРА ВЕСНА...

Завтра весна... Знаєте, ця чудова пора почала нагадувати про себе ще з лютого. Сонце все частіше почало пригрівати землю, пташки почали наспівувати, навіть люди почали себе якось цікаво вести.  Дивлячись на інших, відразу можна помітити, що всі в очікуванні цієї прекрасної пори. Все розквітає, люди прагнуть чогось незвичайного... Звичайно, на вулиці лежить ще сніг, проте це не є перепоною до прекрасного. Щодо шкільного життя, то тут весна вже дає про себе знати повним ходом. Ось, наприклад, такі моменти: Максим Кузьменко розгулює по блоці з магнітофоном у руці, постійні балачки на блоці під час перерви і на уроках (крики, сміх...), підготовка до різних заходів та ще багато іншого:). Ось сьогодні 28 лютого. Чудовий день, навіть не дивлячись на те, що понеділок. У нашої однокласниці Тані Скиби День народження! Знову торт, солодощі і ще один пропащий урок...))). До речі вітаємо тебе, Танюха, бажаємо натхнення, нових підйомів у твоєму житті та, звичайно, любові, адже, яке це життя без цього почуття...:). Ще одна цікава подія: Едуард Ільгамович зібрав 5 чоловік і дав завдання почистити килим з блоку і пуфіки в снігу. Корисно, прогуляли урок і освіжили повітря:))). Таким чином ми позбавились від того клопоту, тих, можливо, поганих подій, які з нами траплялись, того, що накопичилось за зиму. Хех, це все весна...:))). Ще один нюанс - стаття Андрія (мого колеги) про відпочинок... В деякій мірі я з ним погоджуюсь. Так, всі втомились, всі хочуть відпочинку, я не кажу багато, хоч трішки. Перезавантажитись і знову на роботу. Тому весна передбачає бути цікавою та наповненою хорошими подіями... В останніх словах зими я хочу сказати, що не потрібно втомлюватись від життя! Воно дано нам один раз і потрібно прожити його із задоволенням!

Саша Хаїнський (редактор)

БЕРЕЗЕНЬ-2011

СВЯТО 8 БЕРЕЗНЯ

На вулиці весна. Дійсно, вже відчувається ця дивовижна пора: сонце світить з кожним днем все яскравіше, прогулюючись по улиці чується спів пташок, навіть на душі якось не звично… Господи, як це чудово! Взагалі, точним підтвердженням весни є жіноче свято - 8 Березня! З давніх-давен, за діда-прадіда хлопці (чоловіки) вітали прекрасну сторону людства з цим святом!=). Так було і в нас цього року… Ми з хлопцями довго думали, що подарувати та, взагалі, як привітати наших дівчат. Чому так? А тому, що це 10 клас, тому дарувати щось на кшталт чашок чи ручок з блокнотами - не серйозно!!! Всі ми вже дорослі, тому треба щось оригінальне і, щоб переплюнути вітання наших дівчат на 23 лютого!=))). Думок було не так вже й багато. Хех… Здається чергове свято, що тут такого… Так, квіти обов’язково...!!! І все? Ламали ми голову, ламали і Марія Андріївна ламала… нічого не виходило… (Звичайно, ми і сварились, і кричали, і нервували… як це ж без цього!=). Нарешті хлопці 10 класу дійшли згоди. «Давайте подаруємо квіти, м’які іграшки та, для повної романтики, понасипаємо пелюсток від троянд… Ооо… "бомба"! Пелюстки "то вооще жара…!". Готували ми клас у четвер після уроків. Понадували кульок, роздрукували фото з нашими красунями, намалювали картинку на дошці, загалом, зробили все для того, щоб 8 Березня запам’яталось не тільки дівчатам, а й нам…! Розклали пелюстки на підлозі, виклали з них доріжку по якій наші ДОРОГІ будуть заходити… П’ятниця, 08:00. Хлопці в класі, дівчата на блоці… Ми їх не впускали, сюрприз все ж-таки! Коли "СОНЕЧКІ" всі зібрались, ми відчинили «ворота» (двері)… Такого захоплення я ще не бачив і не чув…=))). «Классс, вауууу…», саме таке лунало в ті хвилини, хвилини щастя… Все вдалося, ми самі не очікували, що все так вийде!!! Головне те, що дівчаткам сподобалось! Ще раз вітаємо вас з 8 Березня, залишайтесь такими ж красивими й ніжними!!! Ваші «полководці»!!!!=)))))) 

Хаїнський Саша (редактор)

ПРО ЩО СВІДЧАТЬ РЕЧІ ЗАЛИШЕНІ ПІД ПАРТОЮ???=) (АБО ХОЧЕШ ДІЗНАТИСЬ ПРО ЛЮДИНУ БІЛЬШЕ - ПОДИВИСЬ НА (ПІД) ЇЇ РОБОЧЕ МІСЦЕ!!!

Про людину є багато висловів: «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти»; «З ким поведешся, від того й наберешся»…і т. д. Проте, що стосується школи, то тут, напевно, найвлучніший вислів,  який характеризує учня (людину): «Хочеш дізнатися про людину – подивись на її робоча місце!»… Слухайте, це дуже цікаво! Дивлячись під парти учнів, я помітив таку річ: у кожного щось «валяється» і це «щось» - різне!=). Ось, наприклад: парта (не скажу чия), в ній лежить купа книжок, зошитів, якісь ручки, олівці, якщо придивитись, то можна помітити лінійки… Хах, здогадатись, хто тут сидить, точно, якийсь «батан»…=) Ось парта (не скажу)=): пачка з-під соку, порожня пляшка з-під води, фантики від цукерок, крихти печива чи якогось пирога, купленого в буфеті, ммм…, тут «обжора» чи вічноголодний! Але буває й таке: заколки різні, резинки для волосся, іноді косметичку хтось забуде… - ну… тут якась модель, Хах…, а може «якийсь»…=)))   Але, все ж-таки, під партами зазвичай лежать:  книги (незанесені в бібліотеку); зошити (залишені під партою спеціально, щоб не виконувати домашні завдання); ручки (якими гралися на уроках); листки (як перший засіб спілкування на уроці). Висновок з цього виходить такий, що всі учні не мають часу на якісь дурниці, а повністю заглиблені в навчання (напевно)... 10 клас, все ж-таки!!!=))))))

Хаїнський Олександр  (редактор)

І ЗНОВУ МАН...

Як гордо та красиво звучить ця абревіатура. Кожен із нас писав контрольні, здавав екзамени, проходив олімпіади різних рівнів... Це все дещо схоже на МАН, але відмінність є... Підготовка до МАНу проходила складно. Безсонні ночі до 3 годин, різні пошуки інформації, книги, журнали, газети, інтернет - все це так втомлює, гнітить та обтяжує тебе, здається, ось-ось і ти вже відмовишся від цієї роботи, але ти знаходиш в собі сили і працюєш далі. Звичайно, без допомоги учителя, я нічого б його не зробила... Завдяки клопіткій праці та настановам Казиміри Болеславівни, я справилася з поставленим завданням. Допомога близьких, друзів, однокласників - найбільша моя винагорода. Вони, як ніхто інший, підтримували мене весь цей час... Я їм дуже вдячна, вони найкращі!!!=). В хвилини важкого хвилювання я знайшла в собі сили перебороти страх, відчай і гордо намагалася захистити свою роботу. Багато дітей показали високий рівень обізнаності в англійській мові, всі були тактовні та ввічливі. Та не все склалось, як хотілось, але тим не менш, я маю величезний досвід, практику. Я спробувала себе в ролі дослідника... Багато хто скаже, що МАН не потрібно писати. На мою думку, потрібно спробувати все... Цей досвід ніколи вам не стане на заваді, а навпаки, допоможе у житті....

Валінкевич Олена, 10 клас

ЧУЖІ, ДАЛЕКО ЧУЖІ ПРОБЛЕМИ ВПЛИВАЮТЬ НА НАС І НАШЕ ЖИТТЯ...

Всі ми знаємо, що в Японії вже 4-й день панує катаклізм, а саме - землетрус, який породжує величезні цунамі. Я просто хочу провести паралелі між початком весни, лихом в Японії та нашою школою, зокрема життям колегіантів. Можливо це здасться в деякій мірі дивно, адже там люди страждають, а я тут паралелі наводжу. І все ж... З початком весни весь блок поводиться дивно. Учні як показились... Виходячи на перерві на блок, що тільки не побачиш: хтось "валяється" на пуфіках, хтось ірже, наче кінь, хтось їсть без перестану. Ось, наприклад, хлопці 10 класу збираються в "кагало", щоб пограти на комп’ютері в гру "Тюряга"!!! Так, вони, навіть в "Контакті" так не сидять, як в "Тюрязі"=)))))!!!! Або ось, Костян Леонтьєв, який сьогодні ходив чи то з бланжом, чи то ще з чимось під оком!!!??? Чи Марія Андріївна зі своїм "Класним проектом". Ото вже...) Дивлячись по останніх подіях, видно, що всім далеко не до навчання. Хех, подумати, що може бути поштовхом до такого???? Весна???? Та ні, не тільки...!!! Свою лепту в це вносить те, що діється там, далеко у Японії!!! Можливо, вам мене не зрозуміти, проте так воно і є!!!! Таке враження, що наших учнів "землетрус перетрусив", що таке роблять...??? Весна, цунамі... Все це впливає на нас із різних сторін... Не дивуйтесь цьому - це життя!!!

Хаїнський Саша (редактор)

ФІНАЛ "ASTRUM COLLEGII 2010-2011"

У суботу, по закону в не навчальний день, Колегіум вчився, адже перед тим сидів на вихідних (8 Березня), пройшов зимовий фінал "ASTRUM COLLEGII 2010-2011". Сам день, скажу відразу, був дещо незвичним і важким, бо наш учнівський організм не знає такого, як навчатися в суботу... Проте день вдавсь на славу! Звичайно, уроки то були по 30 хвилин=)))). Щодо "Аструм", то вона проводилась після уроків. Всі бажаючі могли прийти і подивитись на "битву титанів". До цього фіналу увійшли учні 10-11 класів, повинен був бути ще учень з 9 класу - Осмачко Саша, але в нього були важливіші плани... Хто саме з учнів брав участь? Савчук Роман (11 клас); Кравчук Аліна (10 клас); Верхогляд Андрій - мій колега (10 клас) та Салівон Олександр, також 10 клас! Відверто скажу, боротьба була серйозною та, в деякій мірі, цікавою. Я не пам’ятаю, які у кого були теми, але було цікаво!!!!=)))). Отже: Верхогляд Андрій посів 4 місце - 9 балів; Кравчук Аліна - 3 місце, 12 балів; Савчук Роман - 2 місце, 17 балів, ну і, звичайно ж, Салівон Олександр - 1 місце, 24 бали! Вітаємо тебе, Сашко, так тримати, ти молодець!!!=)

Хаїнський Олександр (редактор)

ВИСТУП ТЕАТРАЛЬНОГО КОЛЕКТИВУ КОЛЕГІУМУ "КОРИФЕЇ"

Набрав ходу цьогорічний театральний колегіумний колектив з п’єсою "Чумаки". Розпочиналось все це дійство давно. Я в тому плані, що готуватись ми почали ще за місяць до прем’єри. Все подобалось, проте дивлячись на свої слова, які потрібно було вивчити, у мене був невеличкий мандраж. Тільки тому, що їхня кількість величезна... Хех... Якщо у іншого (Олега Гривнака) декілька реплік, то у мене - 9 сторінок зі словами. Еге... Здається, що там вчити??? А візьміть і спробуйте!!! Та не тільки вивчити, а й ще правильно зіграти, дотримуючись всіх емоцій, яких потрібно!!!! Проте, це все весело...!!!! Хоч якась розрядка від нудного буденного життя!!! Прийшов день п’єси!!! Зранку я не хвилювався.  Я навіть не бачив на обличчях у моїх колег по сцені стривоженості. Проте, у Віки Павлюк, яка грає роль Насті, я чітко бачив "мандраж" та якусь невпевненість... Добре було те, що ми намагались підтримувати один одного протягом всього дня!!! А це, я скажу, велике діло!!! 6 урок - перевдягання. 7 урок - генеральна репетиція перед самою виставою. Хвилювання, само собою, не давало нам спокою, але ми з цим справились! Отже, практично всі в зборі, тому можна розпочинати...!!! Спочатку все йшло по плану. Всі виконували свої ролі вдало. Під кінець п’єси я почав забувати слова, тому прийшлось імпровізувати... Окреме спасибі я хочу сказати Оксані Леонідівні та Павлюк Вікторії... Вони знають за що...=))). Час промайнув швидко, ми і не встигли оглянутись, як все це завершилось... Хухх...=) Нормально... Вдалим завершенням всього цього були аплодисменти глядачів, вони (оплески) підняли нам настрій ще "вище". Спасибі усім хто прийшов нас підтримувати. Ваша підтримка дійсно потрібна!!! Тепер чекаємо четверга... Нас очікує Палац культури, там наступна наша зупинка... Всі бажаючі хай приходять, нам буде приємно. Також обов’язково будемо тримати кулачки за іншу трупу (п’єсу "Не судилося")

Хаїнський Саша (редактор)

ВЧИТЕЛІ, ОДНОКЛАСНИКИ, ТА ПРОСТО ДРУЗІ

Давно я не писав статей в онлайн газету. Причиною була моя спостережливість, хоча деякі можуть подумати, що я просто лінився "закинути" матеріал. У кожного своя думка, і не мені її судити. Але тема цієї статті полягає не в цьому. Мова в статті буде йти про вчителів, учнів, друзів. Почнемо із вчителів. Наша школа має, на мою думку, найкращих вчителів, які дають нам найглибші знання. Але, в бочці меду завжди є ложка дьогтю. Завжди знайдеться вчитель, який зіпсує настрій всьому класу, цього вчителя просто не полюбляють, та що не полюбляють, просто ненавидять. І ця проблема буде жити вічно, як не крути. За моїми спостереженнями, "корінь зла" між вчителем та учнем лежить у званні вчителя. Вчитель, учитель, дедоскал - звучить же гордо.  І ця  гордість заважає стосункам вчителя з учнями. Просто кожен вчитель створює таку собі невидиму межу із надписом "вчитель - учень". У когось ця межа тонка, і вчитель відноситься до учнів, як до дітей, і розуміючи це, ми відносимося до вчителя з любов’ю. Інші ж створюють таку межу, що Маріанський жолоб виглядає ямкою. Тому, якщо хтось із вчителів прочитає цю статтю, задумайтесь, адже написана вона від слів учня, а не від чужої людини, яка школу закінчила у 1989 році. А тепер перейдемо до однокласників. Всі вони різні, кожний має свій характер, свої особливості. Але інколи це виводить, просто виводить. Хтось "корчить" із себе всезнайку, хтось просто випендрюється, а комусь взагалі на все "с большой колокольни" наплювати. Друзі, схаменіться, ми ж всі знаємо, що в житті ви набагато інші, набагато кращі, зніміть цей "футляр", яким ви хизуєтесь в школі, і станьте самі собою. І друзі. Про друзів можна говорити безкінечно довго та нудно. Але найгірше, це коли ти в друзях розчаровуєшся. Це найстрашніше, що може бути. Ти стільки років знаєш людину, і бац, вона вставляє тобі ножа в спину. Це тяжко, дуже тяжко. Тому, дорогі друзі, не робіть такого, закликаю вас, не робіть боляче іншим! На такій фінальній ноті я завершу статтю. Надіюсь, що все, що тут написано, стало зрозумілим, і ви зробите з цього якісь висновки.

Верхогляд Андрій (редактор)

ВИСТУП ЕКОЛОГІЧНОЇ АГІТБРИГАДИ "ДЗВІН"

все той автобус ГГГРРР...=) Мандраж невеличкий був, але після того як наші колеги дівчата бігали туди-сюди й кричали ми хочемо в WC, мандраж зник!!!=))) Наша черга... Вийшли на сцену, трішки, звичайно, збивались, але цього ніхто із сторонніх не помітив! Слово за слово і кінець!!! В принципі, вийшло нормально, але... Але критики потім ми почули багато...!!! Людмилі Іванівні, нашій наставниці, не сподобалось!!! Говорить, що кудись поспішали... Стараєшся-стараєшся, а їм не подобається...!!!

Хаїнський Саша (редактор)

І В ЦЬОМУ РОЦІ КАРАНТИН!!!

Урааа, карантин!!!!! Взагалі то ми вже і не сподівалися, що він буде!!! Так, перед Новим роком і після постійно були розмови, що карантин буде точно!!! Проте, коли кількість учнів у класах збільшувалась, а не зменшувалась, ці розмови чулись все рідше й рідше!!! Така обстановка стала звичною для нас, тому в те, що буде карантин, ми перестали вірити!!! А ще й коли до весняних канікул залишився всього-на-всього один тиждень, то тоді вже навіть і згадувати перестали!!! "Раз в году и палка стреляет...". Це була середа... В клас зайшла Марія Андріївна. Спочатку нічого особливого, зайшла, ну то й зайшла...=) Проте слова, які вона почала говорити, були "змазані" якимось сарказмом... Але, "слово за слово" і ми почули це: "Вас закрили..."! .Хвилина тиші і мовчання, а потім як почалося: "Урааааа....!!! Ох я буду спати...! Класссс...! Нарешті...!"та багато іншого. Звичайно, в такі хвилини ти забуваєш про все, я вже й не кажу про порядок навкруги...=) Цікавим є те, що у 10 класу карантин, а хлопці ходять до школи! Навіщо? Хех... Щоб пограти у футбол! Ви думали то так просто???? Ні, це набагато складніше...!!!!=)

Хаїнський Саша (редактор)