No Comments - Live

МІСЬКИЙ КОНКУРС ШКІЛЬНИХ ТЕАТРАЛЬНИХ КОЛЕКТИВІВ

Звичайно, перший раз, коли ми показували виставу "Чумаки" в школі, вийшов не дуже... Я збивався, трохи забував слова, і взагалі, перший раз був в такому становищі! День вистави був дуже важким... Замість того, щоб виспатись, ми встали о 7 ранку... У нас в школі була репетиція агітбригади "Дзвін". Ми в цей день показували ще одну, так би мовити, виставу. Тобто мій день був таким: зранку в школу; після школи додому; після дому в 4-ту школу - там ми ставили показ нашої бригади; після 4-ї школи в Палац культури на саме головне - на показ "Чумаків"... Коротше, я як вийшов з дому о 12-й годині, так і прийшов о 20-й. Так як і кожен із нас... Я веду до того, що нас цілий день трусило...=))). Прибувши в Палац культури, я відразу почав хвилюватись, адже розумів, що через одну годинку нам на сцену... Після прибуття, ми двома колективами, адже показували дві п’єси: "Не судилося" і, звісно, "Чумаки", знайшли місце для переодягання, змінили простий одяг на сценічний. Мало хто знав, але я виступав у жіночих чоботях...=))). Прийшов наш час. Ми виступали другими, "Не судилося" - четвертими... Вийшовши на сцену, я не хвилювався завдяки оптимістичним словам Віки Павлюк, моїй партнерці по сцені. Спасибі їй велике!!! Під час виступу я дивився в зал, але нікого й нічого там не міг побачити, адже мене засліплювали ліхтарі. Можливо, це й добре, а може й погано...!? Сам виступ пройшов вдало, порівняно із першим разом...=))) Я не забував слова, й саме головне - не "тупив" на сцені...=) Час пройшов швидко... І ось на оптимістичних словах: "Собака ти, собака" все закінчилося...=))) "Хухххх..., ми молодці, все... і т. д." Тепер, через виступ, на сцену виходить інша трупа з "Не судилося"... Ми, звичайно, переживали за них, адже вони не тільки партнери по сцені, а й наші друзі й однокласники...!!! Виступили вони також нормально, але були незначні "погрішності", проте, як на мене, досить-таки вдало й професійно!!!=). Посіли ми, "Чумаки", 2 місце. Перше забрав собі колектив 8-ї школи, 3 місце - наші з "Не судилося", а 4 – 9-та школа... Я не знаю... За що 8-й школі дали перше місце??? Дивлячись не їхню репетицію, у мене складалось погане враження... Вони не знали, як по сцені правильно ходити, я вже не кажу, щоб нормально говорити свої слова...!!! Але ми всі знаємо одну правду, і ця правда лежить в одній людині, яка нас просто, банально не любить і якій ми "не "підкорилися"..."...!!! Ось така правда життя... Хочу сказати окреме спасибі тим, хто не полінувався й прийшов підтримати нас!!!!!!

Хаїнський Саша (редактор)

НЕ ПОРУШУЮЧИ ТРАДИЦІЙ

Чай в нашому житті - це традиція!!! Після завершення всіх цих вистав, я маю на увазі "Чумаки" і "Не судилося", ми зібралися у нашої "наставниці" Оксани Леонідівни, щоб відсвяткувати ті події... Торт, цукерки, звісно чай... Всі це смакували дуже добре й весело...=) Довго не думаючи, ми почали розповідати свої враження щодо виступу і виступу інших... Кожен розповідав щось своє... Проте, слухаючи своїх друзів, колег, однокласників, я чув такі слова: "... мені дуже сподобалось...". Так, я згодний з усіма, що сподобалось, то сподобалось... По-перше, майже кожен з нас перший раз виступав на такому рівні...; по-друге: такі емоції словами передати неможливо...; по-третє: це такий досвід... це безцінний досвід!!! Потім ми почули ТЕПЛІ слова від Оксани Леонідівни... Вона говорила довго... Взагалі, такі моменти запам’ятовуються надовго в нашій пам’яті...!!! Кожний із нас почув, скажімо так, характеристику про себе... Що цікаво, Оксана Леонідівна про кожного говорила по різному...=))) Таааак, було приємно... Потім до слів Оксани Леонідівни приєдналась Світлана Іванівна... Звісно, вона бачила нас по своєму... Тому почути від неї такі слова - це щось...=))) Від цього всього я дійсно зрозумів, що ми для Оксани Леонідівни чогось варті...!!!!!!!! Потім всі почали згадувати минуле... Оооо, такі моменти зігрівають пам’ять, додають людині сил та натхнення...!!!! На завершення кожен із нас розписався на картині, подарованій від журі (ох, це журі)... Ніхто із нас не писав однакових слів... У кожного було на серці щось своє... Чому я кажу «на серці»? А тому, що в той момент серце було наповнене теплом та щастям... Три годинки пролетіли, як одна мить... Тому ми швиденько зібрали все сміття і завершили це прекрасне дійство... Після цього я зрозумів, що ми один одному даруємо тільки радість... Тому потрібно пам’ятати такі моменти, під час яких твоє серце оживає і хоче чогось прекрасного...!!!!

Хаїнський Саша (редактор)

НЕ ВСЕ ТАК ДОБРЕ... (КРИТИКА)

Взагалі то критика буває різна, відповідно по-різному її потрібно розцінювати! Чому я так кажу? А тому, що від критики ми можемо знайти відповіді на різні запитання, проаналізувати свої помилки, доопрацювати те, що варте уваги...!!! Хочу зауважити, що в нашому житті без критики нічого не може обійтися...! Мало того, на кожну дрібничку, на якусь маленьку деталь, та і не тільки, знайдеться хтось, і цей "хтось" буде критикувати... Звичайно, всі ми різні, тому і погляди на те, що нас оточує, у всіх різні. Комусь не подобається те, комусь інше... Це звична річ...! Врешті-решт, таке наше життя!!!=) Цікаво те, що коли хтось критикує то залишається невідомим... Хех, я це розцінюю як БОЯЗНЬ перед усіма, перед проблемою. Так, легше "накидати" пару слів і залишитись "інкогніто", щоб ніхто не знав, хто ти є!!! Але критикувати ще й потрібно уміти...! Можна зробити із критики велику проблему, яка потягне за собою різні нюанси... Також потрібно не "переборщити" із критикою, адже потім буде жаль за ті слова, які колись лунали... - "Слово не горобець, вилетить - не спіймаєш"!!! Тому, на мою думку, потрібно знайти в цьому ділі "золоту серединку"... Але й є хороші критики, які вбачають у всьому хороше... Ось вам приклад. Хтось, невідомо хто, критикував нашу газету... Я навіть не знаю, що на це сказати... Так, в деякій мірі неприємно...  Мені "подобається"... Люди, які, можливо, ніколи не займались такою справою, на повну запевняють, що сайт - "повна фігня"...=))) Хотів би я подивитись, як би вони працювали... І який сайт для них "класний"... Хоча, що тут думати... По їхніх думках, класний сайт - це сайт, де є все, починаючи від якогось там "Чату" і закінчуючи аморальними речами... Хоча я думаю, що аморальність шукають скрізь, і там де її немає!!! Так, зараз такий час, весь Інтернет "кишить" цим... І все ж, Панове, не всі сайти повинні мати безліч різних картинок, музики і т. д. Є й такі, як ось наш... Тут розповідається виключно про те, що діється в нашій школі...!!!!!                          

Хаїнський Олександр

І ЗНОВУ В ШКОЛУ

Все хороше колись закінчується... Так і в нашому випадку. Можу з впевненістю сказати, що нам в деякій мірі поталанило. Тобто, перед весняними канікулами наш (10) клас закрили на карантин. Так, відпочинку, здається, було досить для того, щоб відіспатись, нагулятись на вулиці і, звичайно ж, насидітись ВКонтакті...=) Проте перший день школи після канікул показав, що наспалися не всі... Та і не тільки не наспались... Дивлячись на своїх однокласників, я бачив стомлені, сонні "тіла", які пересувались від одного стільчика до іншого. Хех, в деякій мірі смішно... Влад Шимчук... Боже, іди додому, відпочинь! Таке враження, що він цілу неділю ночами вагони розвантажував на вокзалі...=))) Але, все ж-таки було жаль учнів, однокласників, адже, у кого не спитай, всі посиділи б на канікулах ще тиждень. Наші учні уміють швидко налаштовуватись на роботу... Вже під кінець навчального дня я бачив, що більшість учнів відійшла від того "домашнього" стану, вже перестали лунати репліки про диван, кухню і т. д.... Тому всі готові до навчання і до нових знань...

P. S. Дорогі вчителі, будь ласка, не завантажуйте нас роботою з перших днів, дайте увійти в "колію" самостійно...=)

Хаїнський Саша (редактор)

СТРИЙ НЕ ТАК ВЖЕ Й ДАЛЕКО!

Нарешті 6-го квітня настане довгоочікувана поїздка колегіантів до Стрия. Цього року делегація складається з 14 колегіантів та 3 вчителів. Більшість учасників - учні 10-го класу. Це вже шістнадцята зустріч... Кожен з нетерпінням чекає зустрічі з друзями. Кожен готується вже сьогодні, обдумує свій час, фінанси тощо. 24 березня відбувся організаційний збір учасників поїздки до Стрия. Обговорювались усі організаційні питання щодо поїздки. Ми визначили розпорядок наших днів перебування у друзів. На вибір нам запропонували більше п’яти екскурсій по визначних місцях Західної України. Ми обрали, на нашу думку, найцікавіший. Чекаємо від екскурсій і від самої поїздки позитивних емоцій та купу гарних вражень. Кожного дня друзі зі Стрия переписуються з нами, чекаючи нашої зустрічі. Скоро настане одна з головних подій колегіантів!!! "Ждемо не діждемося..."!=)

Юля Данильчук, 10 клас

ЗАХИСТ КЛАСНОГО ПРОЕКТУ

Ми постійно захищаємо класні проекти... Цікавим є той факт, що теми, взагалі, повинні бути різноманітними, в плані класного життя... А у нас тема завжди одна: "Я є особистість", або щось в цьому плані...=))) Скільки можна про це говорити???=). Думок цього року було, щодо проекту, не досить багато! Цікавою є тема про спорт!!! Проте вона також вже "замазана" життям... Хех, спорт завжди цінувався... Але зараз не про це!!!=) Думали над темою ми довго, дуже довго... Я не буду писати, скільки ми затратили на це часу... Учні нашого (10) класу знають... Хай це залишиться це між нами...=)))). Для підготовки проекту ми передивилися багато чого цікавого, проте нічого "людського" не знайшли...=) Можливо, це зумовлене тим, що всі просто втомились це робити, можливо, на це є якісь інші причини... Я не знаю, адже всі ми різні: і думки, і захоплення у нас також різні...! Як не крути - "ОСОБИСТОСТІ"!!! Щодо самого проекту, то ми (всі) з Марією Андріївною склали план виступу (захисту), розподілили всім їхні обов’язки і стали надіятись на краще...!!!=))). Говорити, який проект ми захищатимемо, я не буду, скажу лише одне: "Побачите в понеділок!!!"=) 

Хаїнський Олександр

КВІТЕНЬ-2011

ТВОЯ АВАТИРИЗАЦІЯ

Інтернет - це безкрайній віртуальний світ, в якому кожен може сформувати свій неповторний образ, що відображає характер, темперамент та індивідуальні захоплення. При чому взагалі не обов’язково, щоб цей образ відповідав дійсності реальної особистості. Якщо ви хоча б раз у житті брали участь в маскараді в рамках якого-небудь святкового заходу, вам повинно бути знайоме почуття перетворення: здається, що все навколо вам знайомо, але поведінка і відношення один до одного змінюється. Повсякденне життя сковує та заставляє дотримуватися деяких норм поведінки. А вибраний маскарадний образ дає змогу людині, хоч ненадовго, але стати таким, яким йому хотілося би бути (а може, яким він і являється в глибині душі). Але виготовлення маскарадного костюма займає велику кількість часу та грошей, та і приводів для такого перевтілення не так і багато. Інша справа - віртуальний образ, важливою складовою якого є аватар. Цим словом прийнято позначати зображення, вибране користувачем для представлення своєї особистості в Мережі - на форумах, конференціях, блогах. Трохи наполегливості і роботи, краплина фантазії - і ваше віртуальне "Я" готове для підкорення Інтернету. А можна відразу судити про людину, дивлячись на його нік або аватар? На цю тему було проведено немало досліджень, є навіть написані книги, але єдиної теорії не існує. Я зробив деякі висновки, дивлячись на аватар:

Відсутність аватару: Як правило, це роблять новачки та недосвідчені користувачі. Крім того, не вважають за потрібне аватари, наприклад, такі учасники форумів для яких  важливо заробити бали, а не спілкування. Відсутність віртуального обличчя може бути й маскуванням під недосвідченого користувача, або такого учасника, який "рідко" заходить на сайт, але зараз такий прийом рідко коли використовується.

Реальне обличчя: Свої фотографії зазвичай використовують відкриті люди, яким не має чого приховувати. Тобто обличчя на аватарі - знак особливої довіри, яке свідчить про готовність до зустрічі в реальному часі. Деякі користувачі ставлять замість свого портрета фотографію знаменитості, наприклад, актора та спортсмена. Таким людям буває більш іронічне відношення до віртуального спілкування, оскільки їхні співрозмовники не можуть не знати, хто зображений на фото.

Тварини: Це найбільший популярний вид аватару. Кожна тварина асоціюється з чіткими характерними рисами. Так, кішка - символ ласки та незалежності, собака - вірність та чесність, змія - мудрість, а лев - сила. Вибираючи ту чи іншу тварину людина демонструє, що поважає ці риси. Але це ще не значить, що він їх має.

Герої мультфільмів: Якщо по зображенню тварини можна якось здогадатися про реальний характер користувача, то портрет мультгероя розкаже не про риси характеру користувача, а про те, ким би він хотів стати. В якійсь мірі від характеру героя залежить і ставлення до учасника форуму. Так, як від "старухи Шапокляк" будуть чекати на підлість, а від Леопольда, навпаки - довіри. Як би не було, але свій образ кожний створює по-своєму.  Але робіть цей образ нормальним!)

Верхогляд Андрій - редактор

ЛЯЛЬКОВИЙ ТЕАТР

Знаєте, такі "заходи" потрібно проводити частіше, адже саме серед такого ми відпочиваємо від сумної буденності... Оксана Леонідівна запропонувала нам, а саме Ансіфоровій Марині, провести на уроці культури по темі «Театр» - ляльковий театр...=))). Скажу одразу, охочих брати участь у цьому було дуже мало...= (Навіть не знаю чому... Це ж весело!!! Цікаво було те, що показ постійно відкладався через якісь свята чи чиїсь проблеми=). Проте це добре, адже у нас (у тих, хто погодився) було більше часу, щоб підготуватися...! І ось час настав... Марина розподілила ролі між Владом Мельничуком і мною, прорепетирували і показали... Під час показу, сидячи за покривалом (не буду говорити за яким, бо конструкція "сцени" була складною), я чув таке "ХА-ХА...", що мені самому ставало смішно... Я ледве стримувався...=)))). Смішно було через те, що ми показали сценки із класного життя, в яких головними героями-іграшками були ми...=). Знаю одне, все пройшло класно й, найголовніше - смішно!!!=). Окремо хочу похвалити Марину Ансіфорову, яка практично сама придумала все це і організувала! МОЛОДЕЦЬ!!!

Хаїнський Саша - редактор

ЗАХИСТ КЛАСНОГО ПРОЕКТУ

В нашому класі стало традицією закріплювати якийсь виступ, а саме підготовку до нього психами, нервами і тому подібне… Так було і цього разу! Готувались ми до захисту класного проекту… На перший погляд, що тут може бути такого, від чого всі псували б собі нерви? Хех, а таки є… Скажімо так, Марія Андріївна почала нервувати, а весь клас закінчив…=) Дивлячись на підготовку до захисту, Марія Андріївна спокійно не сиділа!  Крики та різні зауваження лунали від неї протягом години… Знаєте, її можна зрозуміти! Дивлячись на нас зі сторони, кожен би на місті Марії Андріївни нервував, адже ми нічого робити не хотіли!!! Ну як…? Я хотів сказати, що робила все для захисту менша половина класу…! А всі інші просто валяли дурня! Так! І не потрібно після цього рядка згадувати мене, адже ви прекрасно знаєте, як було насправді…! Так, я згоден, Марія Андріївна в дечому (кому) сильно перегнула палицю, не буду говорити в чому (кому), але він знає про кого я... Просто не потрібно кидати своїх поганих, непотрібних понтів, а просто нормально вислухати і по можливості сказати, що воно і як!!   Отже ви зрозуміли, що підготовка пройшла нервово, дуже нервово… Проте, на те й ми 10 клас, щоб виходити із таких ситуацій впевнено, з високо піднятою головою!!! Перед нами свій класний проект (про свій клас) представляли учні 6-А класу. Скажу відразу, вони до діла поставилися серйозно! Звичайно, презентувати свій клас 40 хвилин порівняно з нашими 15, то видно відразу…=))) Ну нічого, разом ми і гори звернемо…!!! Презентували ми свою тему «Вплив кібер спорту на особистість» нормально… Так, вийшло не так ефектно, як у 6-А, проте ми ще раз показали, який ми дружній клас!!! Наша дружба може все…!!! Як кажуть «Гуртом і батька легше бити», так і у нас, тільки без «бити»!=)

Хаїнський Саша - редактор

ДОВГООЧІКУВАНА ПОЇЗДКА ДО СТРИЯ

І ось, у котрий раз, закінчилася поїздка до Стрия!!! Для когось вона вперше, для когось невдала!!! Але всі зробили свої висновки. В Стрию я побував вдруге. Все як завжди: кінець школи, зустріч на вокзалі, шалений потяг, Стрий!! Початок вдалий, гості зустріли нас з плакатом, бурними оплесками!!! Побачивши другій раз школу, я не був здивований, але були люди НУ дуже здивовані, зі словами: "А як там можна навчатися!!» Так, школа відрізняється від нашої, але не тільки школа, а й учні!! Хто хоче, той носить шкільну форму, до того ж, бачив своїми очима, що деякі взагалі на уроки не ходять!!! Наступний день був цікавішим, бо ми побували в Закарпатті!!! Побачили багато цікавого, відвідали визначні місця, були здивовані, вражені, переповнені емоціями!! Навіть жахлива погода не змогла зламати нам настрій, бо як завжди ввечері всі пішли гуляти, ну майже всі...!!! І ось настала та пора, коли потрібно прощатися (не дуже веселий настрій, смутні обличчя – все це я побачив на вокзалі!! Декілька хвилин, і ми вже далеко від Стрия). Але нас чекає наступний рік, де буде більше і більше людей, вражень, спогадів!!! СТРИЙ-НОВОГРАД FOREVER!!)))

PS: Хочу ще раз вибачитись перед Іриною Дмитрівною, Едуардом Ільгамовичем, Оленою Миколаївною за те, що ми погано поводили себе в поїзді в нічний час!!! Більше такого не буде!!!!

Гривнак Олег, 10 клас

Вже пройшла шістнадцята зустріч Новоград-Стрий... Як завжди, наші друзі зустрічали нас вночі на вокзалі, погода була не дуже, але і це не могло зіпсувати нам настрій. Багато з нас вперше відвідали Стрий і отримали масу задоволень, тому що місто дуже гарне, старовинне, воно захоплює своєю красою. Нас тепло зустріли, презентували шкільну газету та проект "People to People", зробили екскурсію по місту (відвідували краєзнавчий музей). Не можна не згадати й подорожі на Закарпаття, це було класно! Ми відвідали два замки, насолодились чарівною природою, почули багато цікавих легенд та розповідей від нашого екскурсовода.... Хоч і погода у всьому нам перешкоджала, але ми намагались не звертати на це уваги, а насолоджуватись поїздкою))). Час пройшов швидко, ми повинні були прощатися... Без сліз не обійшлося. Не менш захоплюючою  виявилась поїздка до Львова. І знову погода...((( .Часу у нас було досить багато, тому ми мали змогу насолодитись Львовом. В першу чергу вражає архітектура - такої краси ми ще не бачили. І знову прийдеться згадати про погоду, вона виявилась ще гіршою ніж у Стрию... Звичайно ж всіх вразила опера, як це красиво... Ми ще довго ділились враженнями від побаченого))) Духовно збагатилися, а тепер час і поїсти у "Пузатій Хаті". Після смачної вечері ми вирушили до вокзалу... Ось так і закінчилась наша поїздка до Стрия. Я думаю, що всі почерпнули для себе щось нове та отримали масу задоволення!!!

Черначук Андрій, 10 клас

ВИСТУП В ШОСТІЙ ШКОЛІ

Добрий день, мене звати Гривнак Олег. Я хочу розповісти про похід до 6-ї школи... Як ми знаємо, кожного року класи захищають класні проекти. Я веду до того, що 9 клас вдало захистився в першому колі і, в результаті, перейшов до другого, яке проходило в 6-й школі...! Якщо чесно, то місце вибрали не дуже вдале!!! Виникає запитання, чому я, десятикласник, захищаю проект з 9 класом??? Я маю на це відповідь!  - "Бо ми з хлопцями з того (9-А) класу маємо власну музичну групу, тому вони попросили мене їм допомогти...". День захисту розпочався МАЙЖЕ добре, незважаючи на те, що я з Платоновим їхали в мікроавтобусі в різних "позах"...=) Приїхали туди, як завжди, на нас дивились ДИКО=)) В інших дітей виникало враження, що ми приїхали з Верховної Ради, бо в 6-й школі ЖОДЕН учень не ходить в шкільній формі...=))). Нам пощастило, адже ми "витягнули перший білет", і тому захищалися першими!=). Дуже здивувався, коли побачив, що за апаратурою стоїть учень 10-класу... Хех, та він нічого в ній не розуміє...=))) Так, саме так...!=) Адже коли співала Оля Козакевич їй постійно вимикали мікрофон... Паскудство!!! А про наш виступ з групою я взагалі мовчу!!! Бо коли ми почали грати, ЧОМУСЬ мікрофони вимкнулись на першій хвилині. Після цього я хотів тому звукорежисеру пальці повідривати...! Взагалі, коли ми закінчили захищати проект і на сцену вийшла інша школа, то мікрофони у неї почали "волати" на всю...!!! Після цього мені стало все зрозуміло... Після такого виступу у мене пропав настрій через те, що перше місце посіла 4-та школа. Мене це морально вбило, бо я зрозумів, що все у нашій країні продається. Більше нічого я не можу сказати, адже настрій знову пропав...=(((

Гривнак Олег, 10 клас

ТУРНІР ЮНИХ ІСТОРИКІВ

Як відомо, на Всеукраїнському рівні КЮТ проводилось вже 13-тий раз, проте тут, у нас, цей конкурс проводився вперше на обласному рівні. Теми робіт, які нам потрібно було підготувати, ми дізналися заздалегідь, адже кожен учасник повинен був написати три дослідницькі роботи. Але, як завжди, всі роботи ми робили в останні дні=))). Наша команда "Astra" складалася з 5-ох учнів: Салівон О., Павлюк В., Кравчук А., Степанюк О. та Кравець Т. Оскільки турнір проходив 30-31 березня, то в Житомирі ми проживали 2 дні. Турнір був справді цікавим, ми познайомилися з багатьма людьми. На турнірі ми виступали в ролі доповідачів, опонентів та рецензентів. Найважче прийшлося доповідачу, ним був Сашко Салівон (нам з дівчатами пощастило). Що ж, ми старалися і наша праця не виявилась марною... 3-тє місце з 18!=) Надіюсь, що ми нікого не розчарували і в наступному році продовжимо розпочате...!

P. S. Велике спасибі хочу сказати Оксані Леонідівні, яка весь цей час підтримувала і допомагала нам (сиділа до 4-ох ранку і писала нам реферати).

Павлюк Віка, 10 клас

ПОЧАТОК ЧЕМПІОНАТУ З ГАНДБОЛУ

Початок змагань постійно переносили...!=( Взагалі то, ці змагання повинні були починатись ще в січні, але за деяких обставин їх перенесли на квітень... Я скажу, що ми чекали їх з нетерпінням, бо гандбол - це ціле життя!!! Мало того, ми вже 5 років підряд вигравали 1 місце, тому такі заходи для нас - традиція!!! В середу 13-го стартувала перша підгрупа. Її представляли: ЗОШ №6; ЗОШ №2 та гімназія. Все розпочиналось о 14:00 в нашій школі...! Першу гру розпочинали ЗОШ №2 і ЗОШ №6. Гра була напруженою, адже перша гра, перші пристрасті, незнайомі тактики!!! Знову ж-таки нас забрали із 3-ох останніх уроків...! Нас забрали через те, що потрібно було подивитись на гру, вивчити суперника...! Гра закінчилась із рахунком 7:3 на користь ЗОШ № 2!!! В цей день було 3 гри, тому наступною була гра між ЗОШ № 6 і гімназією... Дивитись нам на цю гру було ще цікавіше, адже ми вивчали свого майбутнього суперника, а саме гімназію!!! В принципі, гімназія сильно не змінилась: тактика та сама, гравці ті самі...! Гра завершилась з рахунком 10:6 на користь гімназії!!! Ми з хлопцями із команди винесли для себе висновки та поміркували над нашою грою з гімназією...! Потім після невеличкої перерви в очній битві зійшлись гімназія та ЗОШ № 2... Ми цю гру не дивились, бо нас забрали на урок... Проте ми знаємо, що гімназія виграла із рахунком 8:5!!! Що ж, чекаємо на нашу підгрупу і наш вихід...!

Хаїнський Саша - редактор

ЗОШ №10, ЗОШ №9 ТА НВК

Ну що ж, ось і дочекались ми початку гри своєї підгрупи. Чесно кажучи, атмосфера була напруженою перед грою. По-перше, ми ніяк не могли зібратися із думками, робили дитячі помилки, наприклад: заступали на лінію (як Верхогляд), кидали м’яч вище воріт (Саша Хаїнський полюбляв допускати цю помилку), хтось просто не міг пройти захист (Олежка інколи помилявся в прориві оборони), а деякі взагалі почали деморалізувати команду (як Шимчук-шпійон). 14.15, початок гри проти ЗОШ № 9. Початковий склад команди зібрався із думками, взяли волю у кулак і.. перша хвилина.. ГОЛ!!! Потім друга, третя, четверта... Пройшло 15 хвилин першого тайму, рахунок 10:1 на нашу користь. Глядачі просто в шоці, а ми радіємо. "Давай, рвемо їх, не давай пройти, мочимо гада в кублі" - ось так криками підбадьорював нас Михайло Степанович. Другий тайм почався миттєво.. 15.10.. Кінець гри і рахунок проти ЗОШ №9 зупинився. 17:2. "Ось так потрібно, молодці хлопці, давайте, я в вас вірю!" - дякував Михайло Степанович. Година пролетіла швидко, тепер вихід на поле з ЗОШ № 10. Але ми ж КОЛЕГІУМ! Ми всіх їх. ..Сорок хвилин пролетіло, як мить.. І фінальний рахунок - 20:4. МИ переможці, ми - фіналісти.

Верхогляд Андрій - редактор

ГІМНАЗІЯ – НВК

"Фінал... ЦЕ ФІНАЛ. Це вам не хухри-мухри! ЦЕ ФІНАЛ, ХЛОПЦІ! Гімназія не дасть легко грати" - ось із таких слів почався новий навчальний день в школі.  Адже сьогодні (п’ятниця, 15 квітня) фінал. Фінал з гандболу. В думках ще літають згадки забитих м’ячів в сітку воріт суперника, а ноги розриваються від болю (знаю по собі, адже отримав травму на грі). Але в душі неспокійно. Адже гімназія не дуже простий суперник, 5-й рік поспіль ми вириваємо у них перемогу з гандболу. 14 година. Всі гравці на  полі, тренуємося, розминаємося, коротше кажучи, готуємося до гри. 14.15, суперник прийшов до зали. Всі в напружені. 14.20 - гра почалась. Початок, скажу чесно, видався невдалим, адже нам забили гол, тобто відкрили рахунок. Але колегіум - не просто школа, через декілька хвилин в сітці воріт гімназистів опинилося три м’ячі. А під кінець гри ми закинули ще п’ять м’ячів. Остаточний рахунок - 8:3 на нашу користь. Гімназисти грали жорстоко, тобто били по ногах, руках, робили підкати, заступали на лінію, але ми не здалися, ми перемогли. "Ми ж ЧЕМПІОНИ, ЁПТА!" - сказав Денис Пономаренко!