No Comments - Live

ОНЛАЙН ГАЗЕТА КОЛЕГІУМНИХ КЛАСІВ НВК

* ВЕРЕСЕНЬ 2011 РОКУ *

Хаїнський Олександр - редактор

ВІТАЄМО ВСІХ З ПОЧАТКОМ НОВОГО

НАВЧАЛЬНОГО РОКУ!!!

Перший дзвоник або знову в школу...

Додано: Вересень 05 2011 17:54

ОСЬ І НАСТАВ НАВЧАЛЬНИЙ РІК!

Знову прокидатись о 7 ранку, квапливо збирати портфель до школи, приводити себе в порядок, найголовніше - забувати про трьохмісячну «розслабуху» і повністю, з головою занурюватись у вир шкільного життя. Для 9-тих класів цей рік буде насиченим, адже попереду у них здача екзаменів, для 10-го це один із найкращих років шкільного життя, бо знаю по собі, жодних екзаменів, жодного ЗНО – це їм не загрожує... Щодо одинадцятого класу, то це їхній останній рік, тому його потрібно провести якнайкраще... ДПА, ЗНО, випуск, вступ - це все чекає на наших найстарших учнів колегіуму. Тому редколегія он-лайн новин вітає Вас, дорогі учні, із початком нового начального року та бажає успіху та великих досягнень!

Коментарі

[Микола Сергійович]

Приєднуюсь до побажань Олександра. Усім успіхів у цьому навчальному році та невичерпного натхнення. А головне - міцного здоров’я!

Додано: Вересень 05 2011 23:14

Андрій Верхогляд – редактор

ВЕРЕСНЕВИЙ ПОХІД 2011

І знову нових колегіантів вітає Вересневий похід. Цього разу кількість туристів була рекордною - 5 класів, приблизно 60 осіб. Але на відміну від інших років, в цьому поході відбулися деякі зміни. По-перше, на рівні з учнями у конкурсах брала участь команда вчителів, яка показала непоганий результат. По-друге, у вересневому поході вперше був воєнізований конкурс, який, до речі, всім дуже сподобався.

Всього в цьогорічному поході було 5 конкурсів:

• "Веселий потяг"
• Конкурс на кращу газету
• Конкурс на кращу статтю
• Воєнізований конкурс
• Конкурс на кращий танець

Цікаво було дивитися, як вчителі пародіювали самих себе, стріляли по мішенях, були самими мішенями, як танцювали. Коротше кажучи, вчителі були супер-зірками у цьому поході. До речі, редакція газети перевіряла роботи на номінацію «Краща стаття про похід». Ось деякі приклади (всі статті є оригінальними, граматичні та пунктуаційні помилки справжніми і та редагуванню не підлягали):

8Б клас:

Ранок. 6:00. Субота. Ми ідемо в магазин, бо провтикали купити їжу до походу=), Оскільки всі магазини були закриті... Ми побігли до Бабусь, колядувати хавчік. Одна клёва бабуля дала аж 7 цукерок "Коровка". Їжа вже була, але інших речей - ні, бо не встигли взяти, тому що боялись запізнитись, але трапилось чудо, бо по дорозі, ми знайшли 3 покривала. По дорозі ми з’їли всю їжу, бо зранку на голодний шлунок пішли шукати їжу і коли прийшли ми голодували:). Тому, ми пішли знову шукати їжу і знайшли собаку і назвали її "Шаурма". Але вона щось запідозрила і втекла від нас. Тому нам пришлось їсти гриби. На конкурсі ми шалено бігали, стрибали і постраждало 3 колєнкі:) Коли Рома стріляли (чесно, це не помилка, в оригіналі так і написано) він дивилися у небо, тому отримав 10 очок. Нам дуже-дуже сильно сподобався танцювальний конкурс в якому постраждало 3 колєнкі і одна голова."

Ось такі у нас автори є в колегіумі). На думку редакторів онлайн газети, похід 2011 вдався на славу. Надіємося, що похід 2012, буде не гіршим.

Додано: Вересень 09 2011 19:45

Хаїнський Олександр - редактор

ЩОСЬ НОВЕНЬКЕ

Цього року на нашому блоці відбулося багато змін та доповнень. За приклад можна взяти те, що у класах та на блоці стоять сміттярки, а на стіні між 10 та 11 класами висять дипломи та грамоти, завойовані колегіантами різних поколінь. Це ще не все... Ось буквально у середу я з Олегом Гривнаком вішали якийсь "банер"... Чесно кажучи, не знаю навіщо він... В моєму розумінні то такий собі піар від нашої школи для гостей...). Але одне нам стало ясно - це стіни. Так, саме стіни. Просто коли ми сверлили дірки для тримачів, то відчували, які ті стіни міцні: болгари постарались...). Свердло взагалі не хотіло просвердлювати... Але зусилля! Багато зусиль, і у нас все вийшло! Знаєте, стає приємно, коли знаєш, що у нас така міцна школа.)

Додано: Вересень 09 2011 21:38

Андрій Верхогляд - редактор

ДЕНЬ ФІЗКУЛЬТУРНИКА АБО Ж ПОВНА "ЛАЖА".

СТАТТЯ-СПОГАД ПРО СВЯТО ФІЗКУЛЬТУРИ

... - Діти, і не забудьте, якщо почнеться дощ, то ви одягаєте шкільну форму і берете із собою всі уроки. Зрозуміли?

- Так, Оксано Леонідівно!

- Ну, тоді все, можете бути вільні...

Я взяв рюкзак і пішов додому. Дуже хотілося їсти, а я ще й захворів. Тому додому летів. Прийшов, закинув портфель, поміряв температуру. Сів "Вконтакт", почав виставляти сердечки під авками, листувався з друзями. І так просидів весь день, а ввечері пішов спати. О 4 ранку мене розбудив стук по підвіконню.

- Та шо за…. Скільки можна? - подумав я.

Встав із ліжка. підійшов до вікна. І завмер. Через хвилин так 10 мозок увімкнувся, і я почав вже обробляти інформацію. На вулиці йшов дощ, при чому не просто йшов, а лив, як sз відра.

- Ну все, торба, завтра 7 уроків, а я домашку не зробив. Лан, придумаю зранку щось, піду спати.

Прокинувшись, я зрозумів, що дощ залишив свої сліди. При чому такі сліди, що ну їх в баню. Я відразу почав дзвонити друзям, адже нас попереджали, що потрібно робити, коли йде дощ, а ось що потрібно робити коли пройшов дощ, а?....

...Просидівши три уроки я зрозумів, що свято перетворюється в повну лажу. По-перше, мало того що на вулиці було холодно, там знову йшов дощ, а всі, як не дивно, одягнули спортивну форму та взяли підручники та зошити лише на три уроки. В принципі, я ще не розумів того, що це все тільки початок...

... 2 година дня. Нас виперли на вулицю. А там ... Там Сибір: холодно було так, що словами не передати. Хвилин ще 15 ми просто простояли, потім пішли на поле, на привітання. Це був кошмар, ноги так задубіли, що їх майже ніхто не відчував. Радувало сонце, і то, воно виглядало не так часто крізь хмари, а ми його так хотіли. Руки змерзли так, що важко було ворушити пальцями, а волосся стало дибки. Я дивився на військових, які проходили недалеко та дуже сильно заздрив їм, адже у них були бушлати...

... Під кінець свята почався дощ. Знову дощ, і знову стало холодно. Я швидко попрямував додому. Свято було зіпсоване. А це був мій останній День Фізкультурника у колегіумі.

Додано: Вересень 11 2011 20:17

Андрій Верхогляд - редактор

КВІТУЧЕ МІСТО

Кажуть, квіти — очі землі. Це через них земля спостерігає за нами і радіє нашому бажанню змінювати життя на краще, передавати свій життєвий досвід на користь України, жити в квітучому місті. Ми впевнені, що через квіти, яскраве сонце і свободу ми досягнемо успіху, станемо дійсно незалежними! Наше місто — це наш рідний дім, місто, в яке ми віримо. Всі ми, новоград-волинці, хочемо бачити його чистим, охайним, квітучим. Помешкання добрих і щиросердних людей завжди видно здалеку. Там буяють зеленим листям і яскравим квітом рослини. Вони можуть радувати наш зір у невеликому палісаднику, у прилаштованому на балконі ящику чи просто на підвіконні. Малесенькі незабудки і витончені троянди однаково привабливі. Щедро нам дарують свій аромат біленькі скромні квіти жасмину і розкішні півонії. Кожна квітка — це окраса нашого життя. Квіти дарують нам не тільки свою красу. Вони — частинка всієї живої зеленої природи, завдяки якій ми маємо змогу дихати чистим повітрям. Ми бажаємо бути здоровими, дихати свіжим повітрям. А це, погодьтеся, залежить від усіх мешканців Новограда-Волинського. Якщо кожен з нас посадить сьогодні квіточку і деревце, то вулиці зарясніють садами і квітучими клумбами.

У Лесиному краї 10 вересня відбувся яскравий фестиваль. Фестиваль краси та молодості. Фестиваль квітів. Саме таку назву отримало найяскравіше свято в нашому місті. Редколегія взяла інтерв’ю в однієї з учасниць фестивалю, колегіантки Олі Козакевич:

 - Олю, не так давно в нашому місті розпочався конкурс під назвою "Квітуче місто". Що ти можеш розповісти про організацію та взагалі про ідею цього проекту?

 - На мою думку, організатори цього проекту намагалися показати жителям міста, наскільки важливу роль у нашому житті відіграють квіти. Ми ніколи не замислювалися над тим, що квіти це не лише подарунок на свята, а й справжня візитівка нашого міста. Наше місто таке яскраве, квітуче, запашне, і це завдяки квітам, які прикрашають його. Тому, я думаю, що було гарною ідеєю розпочати такий конкурс. Нарешті ми бачимо, хто так піклується про наше місто, прикрашаючи його. І це заслуговує вдячності. Організація була чудовою, все було живо. Учні та вчителі були вдягнені у яскравий одяг з квітами, на обличчях були посмішки. Сподіваюсь, що наступного року знову пройде конкурс «Квітуче місто».

- Оль, свято не таке вже й старе, навпаки, воно сааме входить в моду... На нових святах через брак досвіду організаторів відбуваються курйози. Скажи, будь-ласка, чи помітила ти щось на цьому святі таке...нестандартне?

- Взагалі, все сподобалось, не дивлячись навіть на те, що попереду йшла команда, яка повідтоптувала нам ноги, але то нічого.) Можливо, були мінуси, але я їх не помітила, тому що ми гарно провели час і нам було справді, весело. Це моя думка.

Додано: Вересень 19 2011 21:49

Верхогляд Андрій - редактор

ЧАЙНИК 2000

Всім добре відома стара традиція попивати чай. Колегіум не виключення. Кожну перерву можна потішити себе гарячим чаєм із солодощами, поспілкуватися в теплій компанії. Ця традиція існувала до нинішнього року. В цьому році тепла традиція перетворилася на якесь "побоїще". Я веду до того, що за чайник із окропом кожної перерву змагаються три класи (два дев'яті та одинадцятий). Знаєте, весела картина, коли біля чайника близько 30 тіл, які хочуть залити окріп саме у свою чашку. Старшокласники не упускають удару, бо старші, а молодші не хочуть поступатися старшим, адже можуть відстояти свою думку. І виходить, що біля чайника починається справжнє "місиво". Як результат, чаю нормально ніхто не поп'є, адже перерва не вічна. Але проблема залишається. І її потрібно якось вирішувати. Думайте, дорогі читачі...

ВІЙНА ОЧИМА ОЧЕВИДЦІВ...

У п’ятницю у нас, як завжди, два уроки історії. Але у п’ятницю 28-го це були не прості уроки... До нас завітала тітка Женя - очевидець тих непростих часів для нашої країни - часів Великої Вітчизняної війни. Знаєте, нам багато разів розповідали, з якими подіями доводилося стикатися людям у ті часи... Ці розповіді не завжди брали за живе, за душу... Не знаю, я не повністю занурювався у вир тих страшних подій. Проте слова тітки Жені "поглинули" мене. Слухавши її, я бачив як тяжко їй розповідати про сумнозвісні часи, як прискорювалось її дихання після кожної згаданої знову страшної події і, врешті-решт, я не міг повірити, що очевидець тих подій стоїть перед нами! Зазвичай, за моїми спостереженнями, учні під кінець уроку не можуть нормально всидіти, їм просто банально стає "тяжко": вони крутяться, шумлять... Але на цьому уроці всі сиділи "мертво", всі буквально з відкритими ротами слухали її. Звичайно, почути те, що ми лиш бачили чи чули на уроках історії чи з книги - то одне, а от послухати і просто подивитися на людину, яка бачила все це, то зовсім інше! Ми кажемо тітці Жені ВЕЛИКЕ СПАСИБІ за те, що вона прийшла до нас на урок поділитись своїми спогадами і, напевно, найбільше за те, що вона змогла пережити ті часи - ВИ дуже мужня людина!!! З ПОВАГОЮ 11 КЛАС ТА РЕДКОЛЕГІЯ ОН-ЛАЙН НОВИН!!!

Варто відмітити те, що якщо б не Нємєц Галина Миколаївна, то не чули б ми тих історій, і не змогли б зануритися у ті часи! ВАМ ТАКОЖ ВЕЛИКЕ СПАСИБІ!!!

Додано: Вересень 26 2011 23:38

Верхогляд Андрій - редактор

ПОЇЗДКА ДО ЛЬВОВА

Так вже склалося, що захід в Україні більш культурно розвинений, ніж схід. Може це через менталітет нашого народу? Поїздка на захід України завжди закарбовується у пам’яті подорожуючого. Як не дивно, в пам’яті деяких колегіантів залишиться поїздка до Львова. Тому редколегія онлайн новин вирішила взяти інтерв'ю в цих "юних туристів". За теплою розмовою з редколегією Гривнак Олег та Філіповска Олена розповіли нам про свою поїздочку)

- Отже, розповідайте, як, чому, коли, і навіщо ви поїхали до міста Лева?

Олена: У наш час дуже популярним стало навчання за кордоном, зокрема у Польщі. В нашому місті є культурно-освітнє товариство ім. Юліана Люблінського, завдяки якому я вже другий рік вивчаю польську мову. Після літніх канікул, коли ми прийшли на перший урок, нам запропонували поїздку до Львова. І ось настав цей день (якщо бути точнішою - ніч). Звичайно, не комфортно їхати в автобусі, в якому не працює піч, тому приходилося "по вуха" закутуватися у ковдри. Спочатку здавалося, що буде дуже важка дорога, адже виходити весь день пішки по Львову не кожен зможе. Але ні, було навіть дуже багато енергії. Наша шестигодинна екскурсія (де ми відвідали Костел святого Юра, Вірменську церкву, Личаківський цвинтар та інші цікаві місця, а екскурсію нам проводили на польській мові) була дуже цікавою. Але, як кажуть, гарне завжди рано чи пізно закінчується. Як не як, треба повертатися додому (в нашому випадку, це як завжди з якимись пригодами). Незважаючи ні на що, все пройшло дуже класно. В голові залишилися тільки спогади та емоції. Цю "прогулянку" по Львову ми не забудемо ніколи!:)

Олег: Ага, особливо повернення додому. Коли із теплого "Спринтера" нас пересаджують, вибачте за пафос, у якусь "бидловозку". Але сама поїздка мені дуже сподобалася. Особливо кладовище. Знаєте, зазвичай, коли людина приходить на кладовище, то в неї в голові починають накручуватися сумні думки. В моєму ж випадку я був просто шокований. Такої кількості шедеврових пам'ятників я не бачив ніколи. А ще – архітектура міста. Відразу видно, що це був Львів. А якщо, говорити коротше, то все було просто супер!

Додано: Вересень 27 2011 17:51

Хаїнський Олександр - редактор

КТК. ПОЧАЛИ...

Вересень - місяць початку роботи всіх секцій Наукового товариства та проектів. Проте не тільки наука розпочала своє дійство, але й туризм. Я говорю про туризм у нашій школі, а саме про КТК (Краєзнавчо-туристичний клуб). Старт у новому навчально році, як завжди, починається із походу на Лубчицю: їжа, а саме сало, сосиски смажені на вогні та чай з печивом - це не єдине, чим ми займаємось під час походу. Невід’ємною частинкою є прибирання території від сміття... Цього року у похід пішло мало КТК-ашників. Не знаю, чим це було зумовлено, але мені здається, що просто багато хто захотіли "відкосити", тобто зайвий раз не перенапружуватись, збираючи сміття. Мені здається, що це не гарно, адже знаходитися у Клубі лише заради своєї вигоди – неправильно. Напевно, всі думають, що в Клубі лише постійні поїздки та відпочинок, ви помиляєтесь! Я скажу вам так: потрібно хоч іноді, але працювати!!! А час ми провели гарно! Додам, що такі вилазки на природу дуже добре розслабляють нервову систему та відкидають всі БУДЕННІ проблеми геть.

Додано: Вересень 29 2011 18:09

Верхогляд Андрій - редактор

СТОЛИКИ, МАМУ ЇХНЮ…

Всі знають, що колегіумний блок є найбільш обладнаним блоком у всій школі. Скільки тут зручностей: телевізор, пуфики, чайники, комп'ютери та столики, за якими колегіанти відпочивають, попивають чай або списують д/з. Тому столики у блоці використовуються найчастіше, тому інколи ламаються. Було таке і в цьому році: 9 клас зіпсував один із столиків. Але все обійшлося, поломка була незначною, тому класу вдалося його відремонтувати. Але після цього класний керівник 9 класу (назвемо її Тамара Вікторівна) почали прискіпливо дивитися за столиками. І завжди під її погляд попадали колегіанти 11 класу. Завжди. Незважаючи на те, що її клас інколи сам "скакав" на столиках, навіть після ремонту, та й не тільки на столиках, пуфики також страждали, адже 9-класникам важко його підняти, тому і тягнуть його, навіть із сидячою на ньому людиною, по всьому блоку! Тамара Вікторівна звертає увагу 11-тикласників на те, щоб вони прибирали ноги з нижньої плити столика, стверджуючи, що вона може поламатися. Заходимо в "гугл" и читаємо: «Дерево и быстровозводимые ... 50 кг/кв.см., то плита размером 100х190х6 см выдерживает 950 кг". Середня маса колегіанта приблизно 60 - 65 кг. Далі згадуємо фізику, і розуміємо, що не вся маса йде на нижню полицю столика, більша частина припадає на пуфик. Тобто звинувачення, що 11-тикласники ламають меблі колегіумного блоку - безпідставні. Адже за три роки ми нічого ще не зламали.

ОНЛАЙН ГАЗЕТА КОЛЕГІУМНИХ КЛАСІВ НВК

* ЖОВТЕНЬ 2011 РОКУ *

Додано: Жовтень 04 2011 16:51

ПРОДОВЖУЄМО В ТОМУ Ж ДУСІ ТА ЙДЕМО В НОГУ З НОВИНАМИ,

ЯКІ ПОСТІЙНО ЗМІНЮЮТЬСЯ!

Додано: Жовтень 04 2011 16:56

Малигін Влад - редактор

ДЕНЬ УЧИТЕЛЯ)

Ми дочекалися цього дня – Дня учителя. Особливо наш 11 клас, який чекав саме задля вручення нашого подарунку, адже ми його так довго готували. Прийшовши у школу, я одразу побачив красиво вдягнених учнів, а особливо - наших вчителів, які аж сіяли: всі з красивими зачісками, з хорошим настроєм, отримують подарунки, квіти, цукерки. Адже це їхній день і вони заслуговують на це. На блоці кожен клас шукає вчителів, щоб привітати з їхнім днем і виразити їм ту вдячність, на яку вони заслуговують. Наприкінці дня був концерт, присвячений Дню учителя. Багато дітей вітали вчителів танцями, піснями. І ось тут оголошують останній номер, якого ми так чекали і до якого готувалися. Хай він і був простим, але зробленим з любов’ю. Вийшовши на сцену, схвильовані, ми починаємо демонструвати наш СЮРПРИЗ. Проспівавши пісню, я подивився на сцену і побачив наших вчителів, які сиділи зі сльозами, але це були сльози щастя, які свідчили, що хоч вчителі і бувають суворими, але ставляться до нас не як до дітей, яких навчають, а як до когось більш ріднішого. Любі вчителі, ми вас вітаємо з Днем учителя!

Додано: Жовтень 04 2011 17:12

Гривнак Олег - 11 клас

КТК НАБИРАЄ ОБЕРТІВ!

2 жовтня КТК відвідав Корець. Як завжди - ранок, на зупинці бачу одних і тих самих людей, маленькій автобус, на якому ми їдемо - це буває тільки один раз. Якщо чесно, то містечко нічим не відрізняється від нашого, але, все ж-таки, має свою родзинку, і люди там чомусь не такі, як у нашому місті. Першим об’єктом був Свято-Троїцький монастир (дуже гарний), після неї - замок, який сподобався найбільше. Чомусь захотілося ще там побувати і полазити по ньому. Що цікаво, в замку були підземні ходи... При СРСР ці ходи засипали сміттям, але знайшлись люди, які почали їх відкопувати... Побувати у цих підземеллях, справді, було цікаво. Останнім об’єктом був костьол. Саме тут настоятель о. Вальдемар провів для нас захоплюючу екскурсію. Ось така маленька, але цікава подорож!

Додано: Жовтень 04 2011 17:35

Верхогляд Андрій - редактор

ФУТБОЛ 2011

Вже минув рік. Рік після того, як ми посіли 4-те місце з футболу. Цього разу потрібно було вигравати. Перша гра відбулася між командою колегіуму та ЗОШ №2.

Ми відкривали чемпіонат. Скажу відразу: матч був важким, адже супротивник не давав нам нормально провести атаку на ворота. Як нам стало відомо пізніше, майже вся команда супротивника ходить на секцію футболу в ДЮСШ. Але це не зламало наших хлопців. У першому таймі, десь на 15-тій хвилині матчу, дуже сильним та швидким ударом Олександр Хаїнський забиває гол, забиває трохи далі від штрафної зони суперника (а грали наші на "Морському"). М’яч просто кулею залетів у ворота. Після матчу Сашка сказав нам, що цей гол присвячує Дімі Шевчуку, який хоч і не бачив матч, але вірив в перемогу наших хлопців. Пізніше я розмовляв із Дімкою, і він дуже подякував хлопцям. Раділи ми недовго. На жаль, через недоліки захисту ми отримали гол у наші ворота. Але хлопці не здавалися, вони боролися до останньої секунди першого тайму. Перерва. Михайло Степанович, як завжди, роздає завітні "звіздюлі" гравцям. Хлопці перепочили та знову кинулися у бій. Другий тайм видався дуже жорстким. Малигіна Влада дискваліфікували за те, що його ж самого штовхнули у спину, за що він ударив ногою воротаря ЗОШ № 2. Нашим завжди не вистачало зусиль, аби зробити фінальний крок, завжди їх переганяли: або зривали м'яч, або просто суперники жорстко "фолили". 90-та хвилина. Свисток Рулі. Матч завершено. Колегіум - ЗОШ № 2 1:1.

Додано: Жовтень 04 2011 20:04

Хаїнський Олександр - редактор

ПРО ФУТБОЛ... ДОДАМ ВІД СЕБЕ

Почну з того, що ми очікували на одну гру, а вийшла зовсім інша... Плани, розрахунки, тактики, розстановки - "коту під хвіст"! Скажу вам, що так вийшло через те, що противник виявився сильнішим за нас як в технічному плані, так і в моральному. В результаті було ДУЖЕ важко! Нарешті гол... Думаю, якщо б не він, то програли б! Перед ударом в голові були лиш думки про те, як би краще вдарити, а перед очима ворота та воротар в протилежному куті... Забив! І Слава Богу! Після цього щось пішло не так... Противник, скориставшись цим, почав давити на нас. Через декілька хвилин пресинг зі сторони 2-ої школи перетворився у забитий гол...( - ми були приголомшені...( Скажу так, що після цих двох голів, які були забиті за перші 20 хвилин, у нашій грі до кінця матчу домінувало вибивання м’яча подалі від власного штрафного майданчика в аут, чи на кутовий... Загалом, гра була важкою, можливо і через те, що перша... Думаю, що ми всі винесли для себе урок і показали один одному, як не потрібно грати! Ще раз повторюся після слів мого колеги - той забитий гол... Хома - це для тебе!!! Доречі, спасибі велике тим, хто прийшов нас підтримати!!!

Додано: Жовтень 04 2011 22:01

Верхогляд Андрій – редактор

 та Лубчук Настя - стажер