No Comments - Live

Протягом всього навчального року онлайн газета «No Comments - Live» лишалася стабільним джерелом інформації про події колегіумного життя. Разом із газетою «No Comments»  (до грудня 2010 року), відеоновинами «GAUDEAMUS» та інтернет-групою «GAUDEAMUS-2010» онлайн газета була, є і буде складовою частиною єдиного медійного комплексу колегіумних класів. Її редактори – Хаїнський Олександр, Верхогляд Андрій та Малигін Владислав – доклали всіх зусиль, щоб показати життя колегіантів з різних боків. Вашій увазі пропонується весь зміст газети за вересень 2010 – квітень 2011 року. Це, така собі, Книга у «Книзі». Перечитуючи ще раз ці рядки, ви потрапите у вир подій шаленого навчального року 2010-2011!

ВЕРЕСЕНЬ-2010

В БРАТСТВІ КОЛЕГІАНТІВ ПОПОВНЕННЯ

Пройшло 10 років  з того моменту, як ми перший раз прийшли до ще школи №11! Пройшло 10 років навчання, наполегливості: хтось добився своєї мети, яку він поставив ще на початку учнівської "кар’єри". І тепер ми колегіанти!!! Звичайно сказати, що життя за колегіумними правилами - не цукор, як не крути, але все це готує нас до майбутнього життя! В перший день нашого колегіумного життя всі (і я не перебільшую) вчителі казали одну й ту саму фразу, що всі учні колегіуму добиваються високих результатів, найкраще по області здають ЗНО і т. д. Тому всі ми (10 клас) надіємося, що ми запишемо себе в історію, як найкращий клас колегіуму, але для цього потрібно дуже наполегливо працювати! Ми справимося!

А.Верхогляд

"НОУ-ХАУ" В РЯДАХ КОЛЕГІУМУ

9 вересня на колегіумному блоці поставили систему реєстрації відвідування!  Це був справжній шок! По-перше, ніколи такої "штукенції" не було в жодній школі Новограда - Волинського (тому хтось отримав "на горіхи" за те, що 6 раз реєструвався). Хочеться добавити, що даний прилад дуже допомагає  класним керівникам, тобто на моніторі показано, хто на скільки запізнився, хто відсутній, тощо. Тепер не потрібно кричати на весь клас: " Альо, кого в школі немає!!!!". В принципі, це плюс для вчителів, зате великий мінус для нас, учнів. Адже ця "штукенція" записує навіть найменше запізнення,  та й тепер школу менше шансів прогуляти, адже система реєструє, хто о котрій приходив та й виходив. Всі люди звикають до нової речі - хтось швидше, хтось повільніше, тому скоро ми не будемо зважати на цю "пищалку" (назва дана через своєрідний звук при перевірці карточки учня). Але як не крути, це все-таки навіть і прикольно!!!

А.Верхогляд

УЧНІВСЬКА ВИНАХІДЛИВІСТЬ

Учень може не знати визначення косинусів, синусів, може не знати правил в українській мові, може не знати змісту твору, але справжній  учень не може не знати, як зробити "шпору"! "Шпора, шпаргалка, бомба" - не можна уявити будь-яку контрольну чи самостійну роботу без цієї маленької, але ВСЕМОГУТНЬОЇ  помічниці. Є багато різних способів створення "шпори", починаючи від клаптика паперу, закінчуючи "бомбою" (це ГДЗ) або вже готовою контрольною роботою. З кожним роком технологія виробництва, або просто кажучи, укладання "шпори", покращується, адже з кожним роком вчителі намагаються "запалити" учня на гарячому! Але всі ми знаємо, що це неможливо! Звичайно, ми повинні вчитися, всі ми повинні знати матеріал на зубок. Але заглянемо правді у вічі - це неможливо! Хоча б раз ти спишеш із шпори! І  не потрібно говорити, ніби "шпора" - це інструмент двієчників! І не тільки двієчники списують. У народі кажуть: "Правила створені для того, щоб їх порушувати". В принципі і правильно, адже якби ми не порушували ці "шкільні" правила, то наше життя в колегіумі було б нудним. Тому робіть "шпори" учні та студенти, але не забувайте навчатися!

А.Верхогляд

ЧИ ПОДОБАЄТЬСЯ ВАМ В КОЛЕГІУМІ?

подобається Вам у колегіумному блоці?», а друге: «Чи б хотіли Ви щось змінити? ». Скажу чесно, варіанти відповідей шокували  нас, редколегію, і соціологічну групу! Тому редколегія on-line  газети хоче запропонувати «найкращі» відповіді на запитання! Отже, головна четвірка відповідей на запитання «Чи хотіли б Ви щось змінити?»

11 класу:

4 місце. Хочу акваріум!!!!

3 місце.  Не хочу сканер і веб–камеру!

2 місце. Вогнегасник зеленого кольору.

1 місце. Хочу шкільний автобус!!!

Взагалі близько  96% одинадцятикласників написали: «Хочу новий комп. в  11 клас!!!»

10 клас:

4 місце. Акваріум і хом’ячок!

3 місце. Хотів би м’який дІван на блок, а краще в кожний клас!!

2 місце. Хочу великий дИван і каву у ліжко!!!

1 місце. (НАЙОРИГІНАЛЬНІША ВІДПОВІДЬ) Хочу дЄван і крісла. І щоб телевізор був десь під 22 дюйма.

9Б клас був самим собою, адже їм все подобається! Але найбільші підозри в мене викликав 9А клас, а якщо точніше, то найбільші підозри в мене викликав «Ахмед», який написав: «Я хотів би, щоб блок було прикрашено яскравими квітами». Яка тонка поетична душа. Але на цьому наша колегіальна винахідливість  не закінчується. Тепер найкращі відповіді на запитання: «Чи подобається Вам навчатися у колегіумних класах?»:

·          «Так. Оскільки ми маємо більше можливостей, а саме: телевізор, і обалдєзний туалет…».

·          «Їдальня далеко. Є де відпочити».

·          «Так, бо тут є чайник».

·          «Ні, до їдальні довго бігти».

·          «Да. По-приколу».

·          «Нє.. хоча.. нє… а хоча… нє. Так, подобається» (написано було реальною людиною).

·          «Так, бо тут себе почуваю відповідальним».

·          «Так. Тому що тут є всі зручності, особливо туалет. Такий прикольний!».

·          «Тут ми можемо побачити комфортний диван, туалет, телевізор, стільці. Тут і повітря прокольне».

P.S. Мінздрав попереджує!!! Читання даної статті заборонено особам, які не досягли 16 років, або особам із нездоровою психікою, адже стаття містить шокуючи факти. Збігів немає!!! Всі представленні матеріали реальні!!

А.Верхогляд

ЖОВТЕНЬ-2010

ЛУБЧИЦЯ: СМІТТЯ І САЛО

В Клубі є така традиція, що кожного року ми відзначаємо свято "День туриста" на Лубчиці. У цей день ми вбиваємо  двох зайців одночасно:  прибираємо зону відпочинку, відзначаємо "День туриста" і маємо програму для  відпочинку. Хочу сказати, що кожного року ми збираємо і спалюємо все більше і більше зібраного сміття. Додам,  що ми всі люди і повинні прибирати за собою залишене сміття там, де ми відпочивали. Дуже вдалою видалась "священна церемонія обжарювання...сала!!!!". Кажуть, що в Україні немає "дєдовщини",  але  це неправда, адже старші класи збирали гілля, рубали дрова, "стругали палички"! А ось менші робили саму  брудну роботу - збирали сміття. Після всього цього дійства ми з радістю смакували салом та свіжозавареною кавою. Перед завершенням наших "виправних робіт" настала церемонія вручення посвідчень членів клубу КТК. Після цього деякі сміливці пішли купатися в прохолод.... в холодній, як крига, воді. Це зрозуміло, адже українців холод не бере!!!!  Не оминуло нас улюблене "фоткання" на згадку!!! І приблизно о 16.00 все це дійство закінчилось. Всі йшли додому з усміхненою рож..  лицем й незабутніми враженнями!!!

А.Верхогляд

ПЕРШІ ЗВІТИ

роздали перші звіти про відвідування школи. Дивлячись на години, які надруковані на листку, було зрозуміло, що це якась маячня. Адже, прийшовши до школи о 8:05, там пишеться, що ти  запізнився на 25 хвилин. І кому вірити? Після перегляду звітів було видно багато незадоволених учнів, але ще більше байдужих. Але все ж ця штука допоможе нам вчасно приходити в школу й приблизить нас до європейських стандартів.

А.Верхогляд

ДЕНЬ ВЧИТЕЛЯ

Взагалі, День вчителя - святковий день. Це професійне свято, його святкує вся Україна, точніше, всі вчителі та  викладачі. Не оминуло воно й нашу школу. За ініціативою Зіннурова Едуарда Ільгамовича та  Репецької Марії  Андріївни весь 10 клас у цей урочистий день прийшов в українських вишиванках. Комусь, мабуть, не  сподобалась ця ідея, але загалом все вийшло напрочуд красиво та оригінально. Скажу, що ця ідея навіяла мені  спогади про колишні селянські часи та славетну козацьку добу. Всі в цей день були веселі, особливо учні, адже уроки були скорочені, додам, що ніхто сильно не напружувався. Слід згадати про те, як гарно «розпивався» чай на уроці англійської мови та яким гарним та гучним був хрумкіт солодощів у  класі. Зазначу, особливо гарними в цей день були наші дівчата. Вишиванки надавали їм ще більшої краси та охайності. Логічним закінченням цього дня став святковий концерт. Велике спасибі організаторам, адже концерт був цікавий й слід віддати належне ведучим концерту, які погодились на вкрай відповідальну роботу. Скажу, що впорались з поставленою задачею. На завершення додам - день видався на славу, й без винятків, всі залишилися задоволеними.

А.Верхогляд

НОВА РЕДКОЛЕГІЯ "No Comments". І НОВІ ПРОБЛЕМИ

Належне потрібно віддати Попову Дмитру, адже під час його "панування" в редколегії справи йшли вдало. Діма випустився, а на його місце став Бурлаченко Дмитро. Скажу відверто, вся зроблена робота Попова Дмитра пішла "прахом". Адже нова редколегія не справлялася зі своєю роботою. В результаті цього громадський проект "No Comments" хотіли закрити. Тоді  попередні 66 випусків "полетіло б в трубу". Але на порятунок стала Ансіфорова Марина, яка своїми силами та з допомогою однокласників випустила 67 номер газети. Проблеми на цьому не закінчилися. Коли газета вийшла в люди, то деякі нюанси не сподобались 11 класу. Особливо стаття Дмитра Попова, де він показав справжню сторону 11 класу.  І ось вийшов новий випуск газети "No Comments". За це ми маємо дякувати Марині Ансіфоровій...Та про нашу бджілку-трудівницю напише хтось в іншій статті, я  ж хочу написати про інше. За моїми спостереженнями 11 клас не дуже то й задоволений тим, що написано в газеті.... Вони, напевно, вважають нас (10 клас) ворогами? Я хочу сказати, що це не так. Ми "за" співпрацю з вами! Ми не забираємо у вас, як кажуть,  ваш "хліб"!!! Але варто якось активніше брати участь у шкільному житті! Не треба ображатись на правду, якою б вона не була. Просто ми, як нові колегіанти, хочемо зробити свій внесок у життя колегіуму!!!

А.Верхогляд

НА ЧЕСТЬ ЄСЕНІНА

Нещодавно я разом з іншими учнями та вчителями ходив до гімназії. Там відбувся вечір на честь Сергія Єсеніна.   Учні різних шкіл, в тому числі й ми, презентували свій сценарій, пов’язаний із російським поетом. Були різні  виступи: хто читав вірші, хто розігрував діалог, хто ще щось, і т.д. і т.п. Щодо нашої школи, то ми, тобто Андрій  Верхогляд і я, під керівництвом Марії Андріївни, вжились в ролі Сергія Єсеніна та Айседори Дункан (його  дружини). Сергій Єсенін - міф і легенда Росії, так і залишився нерозгаданим по сьогоднішній день, скільки б не писали і не говорили про нього… Він - останнє кохання Айседори – останній танець її життя. Ми постарались втілити ці образи на сцені: прочитали невеличкий діалог, над яким потрібно було трішки попрацювати, особливо мені, так як ніколи не доводилось розмовляти з французьким акцентом. Але нібито щось вийшло. Андрій дуже органічно виглядав в образі поета. Також до нашого сценарію входив танець у моєму виконанні - трішки напартачила. Після цього моя однокласниця Наталка Корзієнко дуже гарно читала вірші Єсеніна. Загалом все пройшло досить добре, мені дуже сподобалось і всім іншим також. Буду не проти взяти участь ще раз у такому заході.

Діана Романюк

НЕ ГРАЙТЕ В ФУТБОЛ - ЖИВІТЬ ФУТБОЛОМ

кажучи, погода грала не в  нашу користь! Ось 16.10, матч почався.  Проходить декілька хвилин….  Шимчук обігрує гравця, пас в розріз  Луценку… удар по воротам… ГОЛ!!!!!!! І Андрій (далі Луцик) відкриває рахунок цього матчу: 1:0 на нашу користь.  Але нашим суперникам не потрібно було розслаблятися… Приблизно  на двадцятій хвилині матчу Якимчук  проходить до воріт суперника, удар - і знову  ГООООЛ!!!!! 2:0 . Тепер вже ніхто не сумнівався, що наша команда  виграє, але! Як кажуть в народі: «Сміється той, хто сміється останнім». Наприкінці першого тайму наші суперники  вже забивають нам гол, точніше автогол! Чисто випадково Саша Хаїнський направляє м’яч у наші ворота, і він ( м’яч)  проходить лише в декількох сантиметрах від руки нашого «Гатальського» (Максим Порядко). Другий тайм. Всі в напруженні, адже 2:1 - це слизький рахунок. Кожна помилка на ціну золота. Суперники  підходять до наших воріт, але захисники у складі Саші Хаїнського, Дмитра Бурлаченка, Андрія Корицького і Юри Дзюмака не  дають супротивникам забити ще один гол! Середина другого тайму, Костя проходить одного захисника 10 школи, ще одного,  удар…вище воріт! 49 хвилина матчу - воротар вибиває м’яч, Шимчук перехоплює, пас Чорному (Черначуку), пас Луценку, удар… від воріт!.... В кінці другого тайму Костя б’є по воротах, кутовий.. Подає Якимчук… розбігається, удар, м’яч летить в бік Луцику, але захисник 10 школи перехоплює м’яч. Фінальний свисток, наші радіють: 2:1, КОЛЕГІУМ РУЛИТЬ!!! Вся наша збірна перевдягається, хтось оцінює матч,  хтось коментує недоліки захисту, хтось отримує «на горіхи» від Михайла Степановича, хтось шукає ключі від  квартири, а хтось радіє від гри. Але всі задоволені!!! По дорозі додому гравці збірної колегіуму обговорюють  майбутній матч зі збірною гімназії. Хоча всі ми знаємо, що ми їх порвемо!! Тому бажаємо нашим футболістам ще  кращої командної гри та перемог!!!! І, як казав один великий чоловік, ім’я якого я не пам’ятаю: « УРА,  ТОВАРИЩИ, УРА!!!!!!»

Редколегія

Ось пройшла друга гра з футболу. 11 жовтня наша команда грала з 10-ою школою. І в цій грі Колегіум переміг з рахунком 2:1! Але, як на мене, рахунок міг би бути кращим, але судити хлопців я не можу. Вони і так робили все, що могли. За моїми спостереженнями противники нашої команди були не досить згуртовані, маленькі на зріст (це чиста правда) і взагалі, у них не було тактики гри. Шимчук Влад погодився зі мною і сказав, що гра була невдалою, вони могли зіграти більше, але просто розслабилися після перемоги над 6-ою школою. На гру прийшли також вболівальники, які підтримували своїх однокласників морально!!! Ну і звичайно ж, Михайло Степанович допомагав хлопцям своїми коментарями. Можу сказати, що наші хлопці молодці! Вони захищають честь школи!!! Так тримати!

Алінка Подорожна

Також тут залишив коментарі "зірка" першого матчу Влад Шимчук. У редколегії не піднялася рука виправити ті недоліки! Тому читайте, дивуйтеся та посміхайтеся!:

«Кароче перед матчем когда я был в школе я никак не мог дождаться когда уже будем играть я очень нервничал перед игрой веть в прошлом году мы проиграли, когда мы пришли на стадион Авангард первое впечитление о противнике было такое что они очень сильная команда и нам надо будеть прикласть много усилий чтобы выиграть. Когда мы пришли у нас небыло мяча чтобы хоть както розомняться и мы ждали до тех пор пока у же прийдёт судя!!! В этот день было прохладно но когда мы вышли на поле и началась игра я уверен что всем было очень тепло!! На поле даже в начале игры мы были уверены в сибе наш капитан выбрал хорошую схему и растановку игроков благодаря чему у нас вышло победить в этом матче! Когда был забит первый гол наша команда ещё больше стала уверена в себе и в нашей победе!!Первый тайм закончился со счётом 2-1. Второй тайм начался не очень благоприятно для нас но за пять минут мы смогли вернуть инецыативу в свои руки!!! В середине второго тайма счёт стал 3-1 тогда мы немного рослабились и нам смогли забить второй гол за семь минут до конца матча!!! Игра закончилась пебедой нашой школы все очень были рады этому!! У меня наша победа вызвала море позетивных эмоцый я сам не ожидал что мы покажим такую хорошую игру!!! Все спасибо за внимание!!!»

А.Верхогляд

МІСТЕР І МІСІС ОСІНЬ 2010

Віталій, 10 – Верхогляд Андрій та Данильчук Юлія, 11 – Савчук Роман і Колесник Катя. Гра буда дуже і  дуже напружена! Було проведено п’ять конкурсів і танцювальний, додатковий. Конкурсантам довелося співати,  грати, малювати, а наприкінці їм навіть танцювати! Протягом усього конкурсу команди  достойно трималися, показуючи дуже гарні ліричні та комічні номери. Журі достойно і справедливо оцінило  старання кожної з пар, в кінці сказавши результат: «Перемогла команда 10-го класу!». Тому редакція газети  вирішила взяти інтерв’ю у самих учасників конкурсу.

Отже, пара "Містер і Місіс Жовтень", Козакевич Олька: «Коли мені запропонували взяти участь в цьому конкурсі, я відразу погодилася, адже це найкращий шанс показати свої таланти всій школі! Ідеї линули і линули: ким себе представити, що показувати?  Тому ми вирішили зупинитися на образі співачки–ляльки та закоханого в неї хлопця! Допомагав нам весь клас, тому дуже вам велике спасибі!!! А взагалі, конкурс дуже сподобався! Хоча Сашка було дуже важко заставити танцювати! Переможці були гідні перемоги (вибачте за тавтологію). Було видно, що вони готувалися, і  готувалися дуже навіть класно! Також сподобалась пара 11 класу, вони такі романтичні! Але найбільше  запам’яталась пара 10 класу! Боже, які вони енергійні! Особливо Андрій! Я не засмучуюсь, що наша з Сашком  пара не перемогла, адже ми тільки 9 клас і в нас ще все попереду… І головне не перемога, а участь. І хотілось, щоб  у нас в школі частіше проводити такі заходи! Дякую за читання, ваша Олечка». 

Стасієв Саня: «На відміну від Ольки, я не відразу хотів брати участь у цьому конкурсі, адже я не настільки  артистичний, пластичний в танці і т.д., як Олька. Велике спасибі однокласникам, друзям які за нас вболівали та  допомагали. Перед  початком виступу я дуже хвилювався, незважаючи на підтримку друзів та батьків, але  вийшов на сцену і все якось стало спокійніше. Наші конкуренти були добре підготовлені. Мені сподобались всі  пари (11класу, 10класу та 9 класу). Особливо мені сподобався Верхогляд Андрій (як він танцював). Загалом конкурс  мені дуже сподобався!!!

Пара "Місіс і Містер Вересень", Батурко Вєталя та Катюха Козлова:

«Взагалі наша ідея була - підняти настрій глядачам. Нам дуже сподобалось брати участь в цьому конкурсі, і у майбутньому ви  ще нас не раз побачите на сцені нашого колегіуму. Ми дуже довго готувалися, ретельно готували костюми, які  видалися дуже вдалими, навіть смішними, особливо капелюх Каті! Дуже сподобалася пара 11 класу, вони були  такі романтичні, такі природні ну.. ну .. просто лапулі! Але трохи сором’язливі. Інша сторона медалі - це пара 10  класу Андрій та Юля! Ми були дуже здивовані, як так природно можна танцювати "Кардель"! А взагалі ВСІ МОЛОДЦІ!!! Хоч ми й не виграли, але дуже раді!!!! Тому дякуємо, що вболівали за нас!»

                     А.Верхогляд

ЛИСТОПАД-2010

ПЕРШІ РОЗЧАРУВАННЯ НА ФУТБОЛІ

Погода була ЖАХЛИВОЮ. Мряка та пронизливий вітер надавали нам сонливості. Їдучи на гру, в голові ,,сиділа” одна думка: ,,А якщо гри не буде?”. Прибувши на ,,Морське”, саме тут відбувалась ця гра, ми не хотіли переодягатися, адже, повторюся, погода була ЖАХЛИВОЮ. Дивлячись на нашу команду я бачив, що всі заряджені на боротьбу і на позитивний результат… Роблячи перші кроки по полю, я перехрестився, адже знав, що зараз буде найважча гра. Свисток, почалося! Супротивники відразу заволоділи ініціативою, скажу відверто, що м`яч не тримався в наших ногах. Весь перший тайм ми здержували масовані атаки противника, додам, що з кожною хвилиною ці атаки ставали сильнішими й сильнішими. ВЕЛИКЕ спасибі я скажу нашому Голкіперу Максиму Порядку, який неодноразово рятував наші жо… від голів. Якщо б не він, то ми програли б (в принципі, так і сталося). Зазначу те, що перший тайм ми ВИСТОЯЛИ. В перерві наш капітан ,,Бублік” (Дмитро Бурлаченко) дав перспективні настанови щодо гри, тим самим замінивши Юру Дзюмака на Дмитра Верхоланцева (заміна була вдалою). Другий тайм ми почали веселіше. Цікаво те, що пів команди було в кедах, тобто на ковзанах, але незважаючи на це, у нас почали виходити гострі атаки. Додам, що кожне падіння в гам… (на мокру землю) супроводжувалось забрудненою формою та низкою поганих слів… Все ж, наша чергова атака, удар по воротам від ,,Хоми” (Діми Шевчука), удар парирує воротар 9-тої школи. Після цього м`яч потрапляє до ,,Бубліка” й він одним дотиком переправляє м`яч в нижній кут воріт, ГОООООООООООЛ!!! 1:0 і ми, окрилені успіхом, понеслись вперед. Наступний момент змінив ситуацію кардинально. Штрафний для 9-тої школи: удар по воротах й м`яч від поперечини залітає за спину нашому голкіперу. ГОЛ! 1:1, справа переходить до післяматчевих пенальті. Пенальті били ,,Бублік”, Луценко і я (Хаїнський Олександр). ,,Бублік” не забив, Луценко також. Стоячи перед ударом я не раз хрестився й промовляв молитву. Страшними були епізоди, в яких 9-та школа реалізовувала ВСІ удари. І ось моя черга, йдучи до м`яча я думав тільки про удар. Всі думки були тільки про це… Я поклав м`яч на ,,точку” й вдарив. М`яч полетів у правий від мене кут. ГОЛ! Жаль було того, що мій забитий м`яч не допоміг команді виграти. В результаті: 1:1 (4:1 по пен.), ми програли. Скажу таке: ,,Приємно було бачити, а потім ще й чути тих, хто прийшли нас підтримувати. Велике Вам СПАСИБІ!!!”

Хаїнський Олександр